розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида-Електрик" (далі – Товариство) до державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі – ДПІ) про визнання недійсним рішення,

У листопаді 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним рішення ДПІ від 3 жовтня 2007 року № 000046220/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 2 жовтня 2007 року про результати позапланової перевірки позивача з питань дотримання валютного законодавства в період з 27 березня 2007 року по 13 вересня 2007 року, у якому вказано на порушення Товариством вимог статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ).

У ході перевірки встановлено, що згідно з контрактом від 27 березня 2007 року № сб/1-41р Товариство придбало у відкритого акціонерного товариства "Московський завод координаційно-розточувальних верстатів" універсальний різьбошліфувальний станок. Платежі за контрактом здійснювались у рублях Російської Федерації. Передплата за товар в сумі 2 788 350 рублів була здійснена позивачем 29 травня 2007 року, таким чином, останнім днем строку поставки імпортованого товару на митну територію України відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР було 27 серпня 2007 року. При цьому вантажну митну декларацію на імпортований товар Товариство подало митному органу лише 13 вересня 2007 року, тому, на думку ДПІ, позивачем прострочено 90-денний строк, встановлений для поставки товару за імпортною операцією.

Господарський суд м. Севастополя постановою від 12 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 березня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2011 року, позов задовольнив.

Ухвалюючи такі рішення суди всіх інстанцій виходили з того, що згідно з відміткою Глухівської митниці Державної митної служби України "Під митним контролем" на повідомленні про прибуття вантажу імпортований Товариством товар перетнув митний кордон України 20 серпня 2007 року, тобто його поставка на митну територію України відбулася в межах 90-денного строку з моменту здійснення передплати, а тому рішення ДПІ про стягнення пені за порушення строків, установлених Законом № 185/94-ВР (185/94-ВР) є протиправним.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2011 року, справу направити на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР, пунктів 2, 14, 23 статті 1, статті 43 Митного кодексу України та статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України".

Обґрунтовуючи заяву, відповідач додав до неї ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2008 року (К-34651/06) у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м’ясокомбінат" до Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, у якій, на його думку, наведені норми права застосовані по-іншому та правильно.

Заслухавши пояснення представників Державної податкової служби України та Національного банку України, перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) (далі – Закон № 959-XII (959-12) ) є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (z0338-99) , імпорт – це купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб’єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Ураховуючи наведене, висновок касаційного суду про протиправність оскаржуваного рішення ДПІ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у спорах цієї категорії, висловленій у постановах від 1 липня 2009 року № 21-890во09 (rs4308967) та 22 грудня 2009 року № 21-1411во09 (rs7462222) .

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя відмовити.

постанова (rs14585476) є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.