Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – відділення Фонду) до Професійно-технічного училища №40 (далі – ПТУ) про стягнення недоїмки по страховим внескам та штрафних (фінансових) санкцій,

У листопаді 2007 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ПТУ заборгованість по страховим внескам у сумі 366 грн 65 коп. та 10 784 грн 64 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

На обґрунтування позову посилалось на те, що фахівцями Першотравенської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду проведена позапланова перевірка відповідача з питань правильності нарахування страхових внесків у період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2007 року. За результатами перевірки 12 березня 2007 року складено акт, яким встановлено порушення ПТУ вимог Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (2240-14) "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" при нарахуванні й утриманні до Фонду страхових внесків із реструктуризованої заборгованості по виплатах, передбачених статтею 57 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту", проведених у грудні 2005 року, березні та травні 2006 року.

На підставі зазначеного акта, позивачем прийнято рішення від 26 березня

2007 року № 280/28 про зарахування до бюджету Фонду донарахованих страхових внесків у сумі 366 грн 65 коп. та 10 784 грн 64 коп. штрафних (фінансових) санкцій. Однак у добровільному порядку таке рішення Фонду відповідачем не виконано.

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 25 грудня 2007 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: стягнув з ПТУ на користь відділення Фонду 366 грн 65 коп. недоїмки по сплаті страхових внесків, у задоволенні вимог про стягнення 10 784 грн 64 коп. штрафних (фінансових) санкцій відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 листопада 2010 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відділення Фонду просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додано ухвалу та постанову Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2010 року та 22 липня 2010 року відповідно, у яких, на думку заявника, одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах застосовані по-різному.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився і Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у задоволенні позову відділення Фонду в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 784 грн 64 коп., вважав, що вирішуючи питання про правомірність стягнення санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності.

Аналізуючи та застосовуючи норми частини 7 статті 9 КАС та підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", апеляційний суд, з яким погодився й Вищий адміністративний суд України, зазначив, що не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції до особи, яка діяла у відповідності до роз’яснень відповідних органів і не мала наміру ухилятися від сплати обов’язкових платежів. Отже, не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції до відповідача, який

діяв у відповідності до спільного листа Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України від 30 листопада 2005 року № 1/9-681, № 31-17000-02-5/25800 (v-681290-05) "Щодо виконання постанови КМУ від 19 вересня 2005 року № 934 (934-2005-п) ".

У судових рішеннях, на які посилається заявник обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2010 року, касаційний суд зазначені норми закону не застосовував.

Наведене вище не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Оскільки обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.