Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Перестрахувальне товариство "Європоліс" до Київської міської ради, третя особа – Головне управління комунальної власності м. Києва, про визнання недійсним рішення,

У травні 2005 року відкрите акціонерне товариство "Перестрахувальне товариство "Європоліс" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним рішення Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 322/1532 та від 15 липня 2004 року № 401/1811 (ra0401023-04) в частині розпоряджень об’єктами по вулиці Старовокзальна, 11, які позивачу передано у власність рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 685/845 (ra0685023-03) "Про передачу у власність відкритому акціонерному товариству "Перестрахувальне товариство "Європоліс" нежилих будівель по вулиці Старовокзальній, 11".

Господарський суд м. Києва рішенням від 23 червня 2005 року у задоволенні позову відмовив.

Справа № 21-5а11

Суддя-доповідач: Маринченко В.Л.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 14 жовтня 2005 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 11 листопада 2005 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким пункт 25 рішення Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 322/1532 (ra0322023-04) , пункт 2 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 401/1811 (ra0401023-04) та пункт 25 у переліку до даного рішення визнав недійсними.

У липні 2010 року на вищезгадане рішення апеляційного суду товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" подало касаційну скаргу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2010 року (rs12432650) касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест", закрив. При цьому суд виходив із того, що згадане товариство не є стороною у спірних відносинах, апеляційний суд у оскаржуваній постанові від 14 жовтня 2005 року питання про його права, свободи та інтереси не вирішував, а тому товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест", відповідно до статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), не має права на оскарження цього рішення у касаційному порядку.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС, товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2010 року та направити справу на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додано ухвали цього ж суду від 11 жовтня 2006 року, 7 жовтня 2008 року та 14 липня 2010 року, в яких, на думку заявника, одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах застосовані по-різному.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Доводи заявника на обґрунтування наявності підстав для перегляду Верховним Судом України вищезгаданої ухвали касаційного суду фактично зводяться до неоднакового застосування норм процесуального закону, зокрема положень статті 211 КАС щодо права касаційного оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі.

Однак Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах, як установлено пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Оскільки обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Інвест" відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.