Верховний Суд України у складі:

при секретарі судового засідання Любченко С.М.,

за участю представників відповідача – Східної митниці Державної митної служби України – Писанки А.М, Державної митної служби України –

Зудінова О.О., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "КОНТІ" (далі – ЗАТ) до Східної митниці Державної митної служби України (далі – Митниця) та Головного управління Державного казначейства в Донецькій області (далі – Головне управління) про визнання протиправними та скасування рішень і повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість (далі – ПДВ),

У липні 2008 року ЗАТ звернулося в Донецький окружний адміністративний суд з позовом до Митниці та Головного управління, у якому просило визнати протиправними дії Митниці у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 8 липня 2008 року № 700000000/2008/020316, від 18 липня 2008 року № 700000000/2008/020368, від 22 липня 2008 року № 700000000/2008/020376, від 28 липня 2008 року № 700000000/2008/020388, від 30 липня 2008 року № 700000000/2008020396, від 1 серпня 2008 року № 700000000/2008/020410, визнати протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 8 липня 2008 року № 700000000/2008/020316, від 18 липня 2008 року № 700000000/2008/020368, від 22 липня 2008 року № 700000000/2008/020376, від 28 липня 2008 року № 700000000/2008/020388, від 30липня 2008 року № 700000000/2008020396, від 1 серпня 2008 року №700000000/2008/020410, визнати протиправними рішення про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації від 7 липня 2008 року № 700000005/8/006809, від 17 липня 2008 року № 700000005/8/007440, від 21 липня 2008 року № 700000005/8/00623, від 24 липня 2008 року № 700000005/8/007863, від 28 липня 2008 року № 700000005/8/008015, від 31 липня 2008 року № 700000005/8/008270, зобов’язати Головне управління повернути ЗАТ з Державного бюджету України надмірно сплачену суму ПДВ у розмірі 161 600 грн 33 коп. шляхом зарахування на поточний рахунок позивача.

Суть спору полягає у тому, що ЗАТ вважає протиправними рішення, дії та бездіяльність Митниці при вирішенні питань розмитнення у липні 2008 року належного позивачеві імпортованого товару і, зокрема, визначення його митної вартості. Не погодившись із задекларованою вартістю товару, Митниця визначила її самостійно у порядку та у спосіб, який позивач вважає протиправним. Оскільки ЗАТ вимушено було сплатити зазначену відповідачем у такий спосіб митну вартість імпортованого товару, воно понесло зайві витрати у вигляді надмірно сплаченого ПДВ у сумі 161 600 грн 33 коп.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 6 березня 2009 року позовні вимоги задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2010 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, заслухавши пояснення представника Митниці та Державної митної служби України, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України (далі – МК) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару. При визначенні митної вартості товару за методом 6 Митниця мотивувала неможливість застосування методів 1–5 визначення митної вартості.

Верховний Суд України позбавлений можливості перевіряти правильність встановлення обставин справи.

У зв’язку з цим Вищий адміністративний суд України, ухвалюючи рішення, про перегляд якого подана заява, правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для його перегляду немає.

Керуючись статтями 241, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "КОНТІ" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2010 року відмовити.

постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.