Верховний Суд України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Яреми А.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Путіна" (далі – Товариство) до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі – ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за заявою Товариства,

У січні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2006 року № 0000371502/0, яким йому визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 1 701 грн, у тому числі 1 620 грн – основний платіж та 81 грн – штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позову Товариство послалося на те, що воно є сільськогосподарським товаровиробником і відповідно до абзацу 1 пункту 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) має право на пільги по оподаткуванню. Нормою зазначеного пункту до 1 січня 2007 року була зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 17 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 вересня 2010 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство просить постанову Вищого адміністративного суду України скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, заявник послався на ухвали Вищого адміністративного суд України від 2 лютого та 21 квітня 2010 року.

Заява про перегляд оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Аналізуючи згадану норму матеріального права, - пункт 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР у сукупності зі статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років"; підпунктом 2.15 Закону України від 24 червня 2004 року № 1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) та підзаконними актами: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391 (391-99-р) , нормами Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375 (va375202-05) , – Верховний Суд України приходить до висновку, що використання риболовецьким підприємством у виготовленні сільськогосподарської продукції виловленої морської риби як природних ресурсів загального користування не позбавляє таке підприємство статусу сільськогосподарського товаровиробника.

У зв’язку з тим, що суд касаційної інстанції неоднаково і в даній справі неправильно застосував пункт 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, постанова касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Верховний Суд України

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Путіна" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.