Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-торгівельна компанія "Євро-Тракт" (далі ? ТОВ) до Хмельницької митниці (далі – Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень,

У листопаді 2007 року ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням змін позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці: від 26 жовтня 2007 року № КТ-400-160-07, № КТ-400-161-07, № КТ-400-162-07; від 5 листопада цього року № КТ-400-166-07, № КТ-400-167-07, № КТ-400-168-07, № КТ-400-169-07, № КТ-400-170-07; від 27 листопада того самого року № КТ-400-207-07, № КТ-400-208-07, № КТ-400209-07, якими йому було визначено код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) для здійснення митного оформлення автомобілів.

На обґрунтування позову ТОВ посилалося на те, що товар задекларовано (у тимчасовій декларації) за кодом 8704101190 товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (далі – ТН ЗЕД) країни експортера, а відповідач, у порушення положень Міжнародної системи опису та кодування товару, прийняв рішення про встановлення іншого коду – 8704239900, який не співпадає з ТН ЗЕД країни експортера. Крім того, при вирішенні питання про відповідність характеристик вантажних автомобілів-самоскидів марки SCANIA параметрам, визначеним поясненнями до товарної субпозиції 870410, відповідач не взяв до уваги висновки авто-товарознавчого дослідження та експертні висновки Хмельницької торгово-промислової палати і неправильно розрахував співвідношення власної маси автомобіля (без урахування маси вантажу) до корисного навантаження.

Господарський суд Хмельницької області постановою від 26 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2010 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що оскільки імпортовані вантажні автомобілі відповідають субпозиції 870410 Гармонізованої системи (зокрема, у країні експортера), а митний орган не може змінювати зміст чи об'єм товарних субпозицій у межах шестизначного коду, бо це буде порушенням Міжнародної системи опису та кодування товару, то і в Україні вони мають бути класифіковані у цій же товарній позиції. Крім того, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи імпортовані позивачем автомобілі відповідають коду 8704101190 УКТЗЕД.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), Митниця просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України, справу направити на новий розгляд до цього суду.

На обґрунтування зазначеного заявник додав судові рішення Вищого адміністративного суду України від 11 березня та від 28 травня 2009 року, від 2 березня 2010 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 313 Митного кодексу України (далі – МК) та норми: Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667 (z0968-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (z0968-07) (далі – Порядок № 667); Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 1 жовтня 2003 року № 646 (z0996-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2003 року за № 996/8317 (z0996-03) (втратив чинність на час виникнення спірних відносин, далі – Порядок № 646); Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 (1863-2002-п) .

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу Митниці, касаційний суд погодився з законністю та обґрунтованістю рішень суду першої та апеляційної інстанцій, які надали вирішального правового значення при вирішенні спору факту декларування товару позивачем за кодом ТН ЗЕД, зазначеним в експортній митній декларації країни-експортера.

Водночас правових підстав для судження касаційного суду про законність та обґрунтованість згаданих рішень за встановлених у справі фактичних обставин та доводів Митниці не було.

Відповідно до статті 313 МК митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

У пункті 10 Порядку № 667 (z0968-07) встановлено, що рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (відділом контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

На думку Верховного Суду України, код товару, встановлений експортером, може не співпадати з кодом за яким товар підлягає класифікації відповідно до УКТЗЕД з різних причин, зокрема помилки або, враховуючи право України на деталізацію коду товару на національному рівні.

Суд касаційної інстанції не придав правового значення порушенню вимог частин 4 та 5 статті 11 КАС судами попередніх інстанцій, які не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, не запропонували Митниці надати докази, які б підтвердили її упевненість у недостовірності коду ТН ЗЕД в експортній митній декларації, не витребували докази на підтвердження правильності коду з власної ініціативи.

Відповідно до статті 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Преамбулою Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" (2371-14) встановлено, що Митний тариф України – це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Статтею 1 цього Закону затверджено Митний тариф України, згідно з яким до товарної позиції 8704 групи 87 розділу XVII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) віднесено автомобілі вантажні. До цієї товарної позиції входять, зокрема, товарна підпозиція 870410 – автомобілі-самоскиди, призначені для використання на бездоріжжі з поршневим двигуном з запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) або з іскровим запалюванням, яка включає товарні категорії: 87041011 – з поршневим двигуном з запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з робочим об'ємом циліндрів понад 2500 куб. см або поршневим двигуном з запалюванням від свічок з робочим об'ємом циліндрів понад 2800 куб. см (товарні підкатегорії: 8704101110 – вантажопідйомністю понад 75 т, 8704101190 і 8704101900 – інші); 87041090 – інші (товарні підкатегорії: 8704109010 – автомобілі-самоскиди масою до 5 т, 8704109090 – інші, інші – з поршневим двигуном з запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем); товарна підпозиція 870423 – автомобілі вантажні масою у разі максимального завантаження понад 20 т (товарні підкатегорії: 8704231000 – передбачені спеціально для транспортування високорадіоактивних речовин, інші: 8704239100 – нові, 8704239900 – що використовувалися, інші з поршневим двигуном з іскровим запалюванням).

Залишаючи без змін рішення попередніх судів, касаційний суд не звернув уваги на те, що висновки цих судів про належність спірного товару до коду 8704101190 УКТЗЕД, а не до того, який визначений Митницею, зроблено з порушенням вимог нормативно-правових актів.

Підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Дане правило є загальним, у той час, як у спірних відносинах застосуванню підлягало спеціальне.

Так, у додатку до Закону "Про Митний тариф України" (2371-14) визначені основні правила інтерпретації УКТЗЕД.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 цих Правил у разі коли згідно з Правилом 2 б) або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій '...' перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис. '...'

Рішення касаційного суду не свідчить про перевірку судами застосування Митницею саме цього правила у спірних відносинах. Разом з тим, за змістом частини 3 статті 2 КАС, у справі щодо оскарження рішення Митниці, як суб’єкта владних повноважень, перевірка дотримання цього правила входила до обов’язків суду.

Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, на які посилалися суди у справі, розроблені з метою забезпечення однакового тлумачення термінів класифікації та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності" (1863-2002-п) , запроваджені з 1 січня 2008 року, мають рекомендаційний характер.

Посилання суду касаційної інстанції на відсутність в України, згідно з положеннями статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, до якої згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 (466/2002) приєдналась Україна, повноважень на зміну класифікації товарів у межах шестизначного коду, наведеного в додатку до Конвенції (995_079) , не має відношення до розгляду даної справи, оскільки предметом доказування у цій справі була правильність визначення коду УКТЗЕД на вантажні автомобілі-самоскиди марки SCANIA в межах існуючих характеристик товару, а не правомочність України щодо зміни опису товару в межах товарної підпозиції в структурі десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД.

Крім того, касаційний суд на обґрунтування свого рішення помилково послався на норми Порядку № 646 (z0996-03) , який на час виникнення спірних відносин втратив чинність.

Ураховуючи наведене, рішення касаційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Верховний Суд України

Заяву Хмельницької митниці задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.