З метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація, до прийняття Верховною Радою України згідно із статтею 210 Цивільного кодексу України (435-15) відповідного закону Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, що додається.

2. Визначити Міністерство юстиції держателем Державного реєстру правочинів, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції його адміністратором.

3. Установити розміри плати за внесення запису до Державного реєстру правочинів, а також змін до запису та видачу витягів згідно з додатком.

4. Міністерству юстиції вжити протягом трьох місяців заходів для забезпечення ведення Державного реєстру правочинів.

ТИМЧАСОВИЙ ПОРЯДОК

державної реєстрації правочинів

Загальні питання

1. Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

Державний реєстр правочинів (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу;

держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру;

адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, забезпечує збереження та захист інформації, що міститься у Реєстрі;

реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком;

витяг - документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису.

3. У разі припинення виконання своїх функцій реєстратор зобов'язаний передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням функцій реєстратора, адміністраторові Реєстру.

4. Державна реєстрація правочину, змін, внесених до нього, відомостей про припинення його дії проводиться будь-яким реєстратором.

Державна реєстрація правочинів

5. Державній реєстрації підлягають такі правочини:

договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;

договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти;

договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно;

договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж один рік;

договір управління нерухомим майном;

інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом.

6. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

7. Реєстратор відмовляє в державній реєстрації нотаріально посвідченого правочину у разі, коли відсутній документ про плату за внесення запису до Реєстру або плату внесено не в повному обсязі.

Відмова у внесенні запису до Реєстру оформляється письмово протягом двох робочих днів із зазначенням причини.

8. Запис у Реєстрі має містити такі відомості:

1) найменування правочину;

2) найменування сторін:

для юридичних осіб:

резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

нерезидентів - найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстровано особу;

для фізичних осіб:

громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), постійне місце проживання за межами України;

3) опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;

4) строк дії правочину;

5) про нотаріальне посвідчення правочину (відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер та серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину);

6) порядковий номер і дата державної реєстрації правочину в Реєстрі;

7) про реєстратора.

9. Датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Реєстру.

10. Про внесення запису до Реєстру реєстратор видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу.

11. У витягу зазначаються:

порядковий номер запису та дата державної реєстрації;

відомості про сторони правочину;

опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;

строк дії правочину;

відомості про нотаріальне посвідчення правочину;

відомості про реєстратора.

12. У разі виявлення стороною правочину або уповноваженою нею особою у витягу помилки, допущеної реєстратором, сторона правочину або уповноважена нею особа письмово у п'ятиденний строк повідомляє про це реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей у Реєстрі інформації, наведеній у посвідченому правочині. Якщо факт невідповідності підтверджено, реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Державна реєстрація змін, внесених до правочину, та відомостей про припинення його дії

13. Зміна, внесена до правочину, та відомості про припинення його дії підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до запису в Реєстрі.

Зміни до запису в Реєстрі вносяться нотаріусом одночасно з нотаріальним посвідченням правочину, на підставі якого вносяться зміни та відомості про припинення дії правочину.

Датою державної реєстрації змін, внесених до правочину, чи відомостей про припинення його дії, вважається дата та час внесення змін до запису в Реєстрі.

14. Реєстрація та відмова в реєстрації правочинів, що змінюють або припиняють дію інших правочинів, проводиться згідно з пунктами 6 - 8 цього Порядку.

15. Під час внесення змін до запису в Реєстрі зазначаються такі відомості:

про підстави внесення змін до правочину чи припинення його дії (документ, на підставі якого вносяться зміни до правочину чи відомості про припинення його дії, відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер і серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину, або найменування суду, що ухвалив рішення про припинення дії правочину, дата ухвалення рішення);

про зміни та доповнення до запису;

дата реєстрації змін, що вносяться до правочину, чи відомостей про припинення його дії;

про реєстратора.

16. Про внесення змін до запису реєстратор видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу, в якому зазначаються:

порядковий номер запису, до якого внесено зміну;

підстава внесення змін до правочину чи відомостей про припинення його дії (документ, на підставі якого вносяться зміни чи відомості про припинення дії правочину, відомості про нотаріуса, який посвідчив правочин, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер та серія спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст правочину, або найменування суду, що ухвалив рішення про припинення правочину, дата ухвалення рішення);

зміни та доповнення до правочину;

дата реєстрації змін, внесених до правочину, чи відомостей про припинення його дії;

відомості про реєстратора.

17. У разі виявлення помилки у витягу вона виправляється згідно з пунктом 12 цього Порядку.

Видача витягу

18. Витяг видається на запит сторін правочину або уповноважених ними осіб.

До запиту додається документ про внесення плати за видачу витягу.

Суди, органи прокуратури, внутрішніх справ, державної податкової служби, служби безпеки та інші органи державної влади отримують витяг, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.

19. У запиті про надання витягу зазначається одна або кілька таких відомостей:

номер запису в Реєстрі;

відомості про сторони правочину;

опис нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

20. Витяг видається на спеціальному бланку встановленої держателем форми та завіряється підписом реєстратора, скріпленим печаткою.

21. Реєстратор відмовляє у видачі витягу, якщо:

у запиті про надання витягу відсутні, неповністю, нечітко або нерозбірливо визначені відомості, передбачені пунктом 19 цього Порядку;

відсутній документ про внесення плати за надання витягу або плата внесена не в повному обсязі.

Відмова у видачі витягу оформляється письмово протягом двох робочих днів із зазначенням причин відмови.

Плата за користування Реєстром

22. За внесення запису до Реєстру, а також змін до запису, видачу витягів справляється плата.

Запис про припинення дії правочину вноситься до Реєстру безоплатно.

23. Органи державної влади звільняються від плати за видачу витягу, якщо він видається у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.

24. Кошти, що надходять за внесення запису до Реєстру, змін до запису та видачу витягів, зараховуються на рахунок адміністратора Реєстру і спрямовуються виключно на забезпечення його ведення.

25. Відмова у державній реєстрації правочинів та у наданні інформації про їх реєстрацію може бути оскаржено до суду.

Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів