Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_4 справу за його позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

Оскаржуваною ухвалою від 15 липня 2009 року Вищий адміністративний суд України залишив без задоволення заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та без розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2007 року.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що скаржник пропустив установлений законом процесуальний строк для подання скарги, а наведені у ній обставини не свідчать про поважність причин такого пропуску.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить переглянути за винятковими обставинами і скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) встановлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

У частині 3 зазначеної статті вказано, що касаційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого частиною 2 цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала цю скаргу, не знайде підстав для поновлення строку.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без задоволення заяву позивача про поновлення строку касаційного оскарження, виходив із того, що, причини, наведені останнім не є поважними, оскільки позивач був присутнім у судовому засіданні, йому було оголошено судове рішення та роз’яснено строки і порядок його оскарження до суду касаційної інстанції.

З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.

Подання касаційної скарги відповідно до вимог статті 213 КАС вимагає не лише обізнаності зі змістом резолютивної частини оскаржуваного рішення для виконання вимог пункту 4 частини 1 цієї статті, але й наявності копії такого рішення в повному обсязі з метою дотримання припису частини 5 тієї самої статті. Обов’язку додавати до касаційної скарги, зокрема копії оскаржуваних судових рішень, кореспондує право осіб, які беруть участь у справі, на одержання цих копій у суді (пункт 9 частини 2 статті 49 КАС).

Як свідчать матеріали справи, копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2007 року (повний текст якої було виготовлено 22 жовтня цього року) ОСОБА_4 отримав у суді першої інстанції 22 листопада цього року, після неотримання відповіді від суду апеляційної інстанції на його заяву від 21 листопада 2007 року. 11 грудня 2007 року позивач подав касаційну скаргу із заявою про поновлення строку касаційного оскарження з посиланням на отримання ухвали суду апеляційної інстанції лише 22 листопада цього року.

Касаційний суд не дав належної оцінки цим обставинам і не спростував доводи позивача про те, що він не зміг вчасно реалізувати своє право на подання касаційної скарги з поважних причин.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2009 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова позиція

Ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано, справу направлено до цього суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження, оскільки цей суд не дав належної оцінки та не спростував доводи скаржника про те, що він не зміг вчасно реалізувати своє право на подання касаційної скарги.