розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_4 справу за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про перерахунок та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,

У листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про перерахунок та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки.

Торезький міський суд Донецької області постановою від 21 лютого 2007 року відмовив у задоволенні позову.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 8 травня 2007 року, скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 вересня 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі за винятковими обставинами ОСОБА_4 посилається на наявність підстав, встановлених пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, та просить Верховний Суд України скасувати всі постановлені у справі рішення та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 статті 220 КАС).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції зобов’язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального чи процесуального права та у випадку їх неправильного застосування – вказати в чому воно полягає, а в разі помилкового тлумачення висловити власну думку щодо тлумачення правових норм.

Донецький апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги заявлені виключно щодо відшкодування шкоди, які належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Проте, Вищий адміністративний суд України залишаючи без змін постановлені у справі судові рішення, перевірив правильність застосування норм права лише судом першої інстанції, помилково вважаючи, що апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Зважаючи на те, що касаційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, виконуючи покладений на Верховний Суд України статтею 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ "Про судоустрій України" обов’язок, здійснюючи правосуддя, забезпечити однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2009 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.