Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління фонду) справу за позовом С. О. О. до Управління фонду про визнання права на перерахунок пенсії, встановила:

У березні 2008 року С. О. О. звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на перерахунок пенсії з урахуванням нового виду грошового забезпечення, введеного наказом Міністра оборони України від 14 квітня 2007 року N 175 "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України" (далі - Наказ МОУ N 175) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року N 594 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році" (далі - Постанова КМУ N 594), та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, виплативши на його користь компенсацію за недоотриману пенсію.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 21 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 листопада 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У поданій до Верховного Суду України скарзі Управління фонду порушило питання про скасування всіх постановлених у справі рішень та винесення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме - частини 3 статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон). На підтвердження своїх вимог Управління фонду додало ухвалу цього суду від 15 квітня 2009 року, в якій, на його думку, вказану норму права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Постановляючи ухвалу про залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, Вищий адміністративний суд України керувався тим, що нові граничні розміри премій з 1 квітня 2007 року поширюються на всіх військовослужбовців, які проходять службу у військових частинах та установах, мають загальний характер та їх дію і законність ніхто не оскаржував.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Постановою КМУ N 594 Міністерству оборони України дозволено здійснювати у поточному році, починаючи з 1 квітня преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу понад установлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

На виконання цієї постанови Міністерство оборони України прийняло наказ від 14 квітня 2007 року N 175 "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України", яким встановлено граничні розміри премії, яка може бути виплачена військовослужбовцям у межах видатків на грошове забезпечення на 2007 рік.

Аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, носила тимчасовий характер, її виплата була дозволена за наявності передбачених підстав лише в межах видатків, передбачених у кошторисах військових частин для грошового забезпечення військовослужбовців у 2007 році. Конкретні розміри премії зазначеною постановою встановлені не були.

Таким чином, суди помилково виходили з того, що вищезгадані Постанова КМУ N 594 та Наказ МОУ N 175 були підставою для перерахунку пенсії.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про незаконність ухвалених у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2008 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.