Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ) справу за позовом Приватного підприємства "Офір" (далі - Підприємство) до ДПІ про зобов'язання вчинити дії, встановила:

У червні 2007 року Підприємство звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій ДПІ щодо відмови у погашенні емітованих ним векселів та про зобов'язання погасити ці векселі шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування з направленням на адресу позивача повідомлення про проведення погашення векселів.

Під час розгляду справи Підприємство збільшило позовні вимоги і просило визнати протиправними дії ДПІ щодо відмови у погашенні податкових векселів серії АА: N 149224 від 01.12.2006 р., N 149220 від 01.12.2006 р., N 149221 від 02.12.2006 р., N 149219 від 02.12.2006 р., N 149228 від 04.12.2006 р., N 149229 від 05.12.2006 р., N 149164 від 06.12.2006 р., N 149165 від 06.12.2006 р., N 149166 від 07.12.2006 р., N 149168 від 12.12.2006 р., N 149169 від 12.12.2006 р., N 149173 від 12.12.2006 р., N 149171 від 12.12.2006 р., N 149230 від 12.12.2006 р., N 149170 від 19.12.2006 р., N 149172 від 19.12.2006 р., N 149200 від 19.12.2006 р., N 149186 від 21.12.2006 р., N 149188 від 21.12.2006 р., N 149187 від 21.12.2006 р., N 149184 від 21.12.2006 р., N 0326094 від 01.03.2007 р., N 0326093 від 01.03.2007 р., N 0326092 від 01.03.2007 р., N 0326091 від 01.03.2007 р., N 0326088 від 01.03.2007 р., N 0326090 від 01.03.2007 р., N 0326089 від 01.03.2007 р., N 0326085 від 01.03.2007 р., N 0326084 від 01.03.2007 р., N 0326081 від 01.03.2007 р., N 0326080 від 01.03.2007 р., N 0326083 від 01.03.2007 р., N 0326082 від 01.03.2007 р., N 0326079 від 01.03.2007 р., N 0326078 від 01.03.2007 р., N 0326077 від 01.03.2007 р., N 0326076 від 01.03.2007 р., N 0326086 від 02.03.2007 р., N 0326087 від 02.03.2007 р., N 0326054 від 03.03.2007 р., N 0326095 від 06.03.2007 р., N 0326062 від 12.03.2007 р., N,0326063 від 12.03.2007 р., N 0326001 від 02.04.2007 р., N 0326002 від 02.04.2007 р., N 0326003 від 02.04.2007 р., N 0326004 від 02.04.2007 р., N 0326097 від 05.04.2007 р., N 0326005 від 10.04.2007 р., N 0326006 від 10.04.2007 р., N 0326007 від 16.04.2007 р., N 0326008 від 16.04.2007 р., N 0326009 від 20.04.2007 р., N 0326070 від 26.03.2007 р., N 0326071 від 26.03.2007 р., N 0326065 від 23.03.2007 р., N 0326066 від 23.03.2007 р., N 0326067 від 23.03.2007 р., N 0326064 від 23.03.2007 р., N 0326068 від 23.03.2007 р., N 0326096 від 29.03.2007 р., N 0326069 від 28.03.2007 р., N 0326011 від 03.05.2007 р., N 0326012 від 03.05.2007 р., N 0326013 від 03.05.2007 р., N 0326014 від 03.05.2007 р., N 0326015 від 03.05.2007 р., N 0326018 від 07.05.2007 р., N 0326017 від 03.05.2007 р., N 0326019 від 07.05.2007 р., N 0326020 від 07.05.2007 р., N 0326021 від 07.05.2007 р., N 0326023 від 16.05.2007 р., N 0326030 від 10.05.2007 р., N 0326099 від 03.05.2007 р., N 0326100 від 08.05.2007 р., N 0149211 від 06.11.2006 р., N 0149212 від 07.11.2006 р., N 0149181 від 25.12.2006 р., N 0149182 від 25.12.2006 р., N 0149183 від 25.12.2006 р., N 0326010 від 25.04.2007 р., N 0326024 від 23.05.2007 р., N 0326034 від 07.06.2007 р., N 0326042 від 07.06.2007 р., N 0326033 від 07.06.2007 р., N 0326032 від 07.06.2007 р., N 0326039 від 07.06.2007 р., N 0326037 від 07.06.2007 р., N 0326043 від 07.06.2007 р., N 0326031 від 07.06.2007 р., N 0326036 від 07.06.2007 р., N 0326040 від 07.06.2007 р., N 0326038 від 07.06.2007 р., N 0326041 від 07.06.2007 р. шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування. Також позивач заявив вимогу про зобов'язання відповідача провести погашення зазначених векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення ДПІ його права на погашення емітованих ним же податкових векселів шляхом проведення заліку суми бюджетного відшкодування, яка належним чином задекларована, облікована у картці особового рахунку платника податків та підтверджена актами позапланової виїзної (документальної) перевірки.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. На його думку, погашення податкових векселів, емітованих позивачем, шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування неможливе у зв'язку з проведенням службового розслідування щодо факту перевірки сум бюджетного відшкодування співробітниками контрольно-перевірочної роботи, а також виконанням ДПІ вимог Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів (лист Державної податкової адміністрації України від 22.12.2005 р. N 25595/7/16-1517), якими податковим органам надано право відмовляти у проведенні погашення векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування.

Господарський суд м. Києва постановою від 6 листопада 2007 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 жовтня 2008 року зазначене судове рішення скасував й ухвалив нове - про відмову в задоволенні вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2009 року постанову апеляційного суду скасовано й залишено в силі постанову господарського суду м. Києва від 6 листопада 2007 року.

У скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати ухвалу касаційного суду й залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені скаржником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Пунктом 11.5 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР) ) передбачено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався тим, що Підприємство на момент поставки податкових векселів мало задекларовану до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість, що підтверджена актом перевірки та обліковується в картці його особового рахунку, яка перевищувала суму зобов'язань за податковими векселями.

Проте, цього висновку суд дійшов передчасно, не давши належної оцінки усім доказам, які знаходяться в матеріалах справи. Так, як убачається із листа ДПІ на адресу позивача (а. с. 81, т. 1), ДПА м. Києва введено заборону щодо погашення податкових векселів позивача та скасовано підтвердження бюджетного відшкодування станом на час поставки податкових векселів органу митного контролю.

За таких обставин суду першої інстанції слід було перевірити зазначені у листі обставини та встановити з належним доказовим підтвердженням факти, за наявності яких законодавець пов'язує настання певних юридичних наслідків, зокрема, право на погашення податкових векселів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд також припустився порушень статті 159 КАС, оскільки, незважаючи на вимоги частини 2 статті 195 КАС, не звернув належної уваги на цей письмовий доказ та не перевірив висловлених в апеляційній скарзі доводів відповідача про відсутність підтвердженої ним суми бюджетного відшкодування позивача.

Суд касаційної інстанції всупереч вимогам статті 220 КАС не перевірив правильність дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а відтак ухвалене ним судове рішення також не відповідає вимогам закону.

Оскільки суди всіх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення справи, то ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2009 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, постанову господарського суду м. Києва від 6 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.