Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоремсервіс" (далі – ТОВ) справу за позовом ТОВ до ДПІ у м. Івано-Франківську (далі – ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

У серпні 2006 року ТОВ звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2006 року № 0000042401/0 про застосування до нього на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) штрафних санкцій у розмірі 180 399 грн 41 коп. за самостійне відчуження активів, які перебували у податковій заставі і на відчуження яких була потрібна згода податкового органу. Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ на підставі акту перевірки від 18 серпня 2006 року № 45/24-1, яким встановлено порушення позивачем підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-ІІІ.

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 1 грудня 2006 року позов задовольнив – оспорюване податкове повідомлення-рішення визнав нечинним. Рішення суду мотивовано тим, що відчуження позивачем товарно-матеріальних цінностей в рахунок оплати за отримані ним ремонтно-будівельні роботи та погашення заборгованості по заробітній платі не потребувало узгодження з ДПІ, а тому застосування штрафних санкцій за порушення вимог підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-ІІІ, є помилковим.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 вересня 2009 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у його задоволенні, апеляційний суд, з висновками якого погодився і касаційний суд, виходив з того, що позивач у порушення вимог підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-ІІІ самостійно відчужив активи, які перебували у податковій заставі без письмового узгодження з податковим органом, а тому застосування ДПІ штрафних санкцій до ТОВ, є обґрунтованим.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами ТОВ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій скасувати, а постанову місцевого суду залишити в силі. На обґрунтування скарги додано ухвали Вищого адміністративного суду України, в яких, на думку позивача, одну й ту саму норму права застосовано по-іншому.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі і запереченні на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Оскільки обставини, що стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоремсервіс" відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2009 року залишити без змін.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.