Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі головуючого Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (далі - Управління ПФУ) справу за позовом Акціонерного банку "Український комунальний банк" (далі - Банк) до Управління ПФУ про скасування рішення, встановила:

У серпні 2007 року Банкзвернувся до суду з позовом до Управління ПФУ про скасування рішення від 3 липня 2007 року N 349, яким до нього застосовані фінансові санкції у розмірі 72593 грн. 97 коп. за порушення вимог частини 12 статті 20 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV (1058-15) ), оскільки, приймаючи від "Східно-Української філії дочірнього підприємства "П. Дуссманн Україна" (далі - Підприємство) в період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року документи на видачу заробітної плати, не перевірив правильність нарахування та повноту сплати страхових внесків.

Господарський суд Луганської області постановою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 травня 2009 року рішення судів апеляційної та першої інстанцій залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами Управління ПФУ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги додано постанову Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, в якій, на думку відповідача, одну й ту саму норму права застосовано по-іншому.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про їх обґрунтованість.

Задовольняючи позов, суди всіх інстанцій виходили з того, що відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України покладено на платників (страхувальників), а не на Банк, тому рішення про застосування фінансових санкцій до позивача є неправомірним.

З таким висновком судів погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу другого частини 12 статті 20 Закону N 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону N 1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом N 1058-IV на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Судами встановлено, що Підприємство подавало Банку платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті. Так, у період з жовтня 2006 року до квітня 2007 позивачем не сплачено страхових внесків на суму 72593 грн. 97 коп.

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів на обґрунтування своїх рішень на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зокрема, абзац четвертий пункту 3.9 цієї Інструкції, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати. Цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним, тобто має меншу юридичну силу по відношенню до Закону N 1058-IV і тому не може йому суперечити. Крім того, в абзаці п'ятому цього ж пункту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська задовольнити.

Постанову Господарського суду Луганської області від 22 жовтня 2007 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 травня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.