розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі – СДПІ) справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Оболонь" (далі – ЗАТ "Оболонь") до СДПІ, за участю прокуратури Оболонського району м. Києва, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

У вересні 2004 року ЗАТ "Оболонь" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ від 18 лютого 2004 року № 0000061602/0, від 22 квітня 2004 року № 0000321602/1, від 23 червня 2004 року № 0000321602/2, від 8 вересня 2004 року № 0000321602/3, якими йому встановлено штрафні санкції за порушення вимог Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) (далі – Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ).

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що СДПІ помилково не врахувала того, що поставлений нерезидентами товар був поміщений на митний склад.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23 грудня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2004 року № 0000061602/0 припинено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2004 року № 0000321602/1, від 23 червня 2004 року № 0000321602/2 та від 8 вересня 2004 року № 0000321602/3.

У скарзі до Верховного Суду України СДПІ порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування рішень судів касаційної та апеляційної інстанцій із залишенням у силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування скарги відповідач посилався на неоднакове застосування касаційним судом статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" і статті 2 Закону №185/94-ВР та додав рішення Вищого адміністративного суду України, в якому, на його думку, по-іншому застосовано вказані норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з мотивів неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення.

Згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Ухвала Вищого адміністративного суду України відповідає вимогам зазначеної норми.

Як було встановлено судами СДПІ нарахувала позивачу пеню за порушення 90-денного строку поставки товарів на митну територію України, вважаючи датою поставки не дату ввезення товарів на митну територію та розміщення в режимі митного складу, а дату їх розмитнення (оформлення режиму імпорту).

Водночас Закон № 185 слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України (92-15) (далі – МК), у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.

За змістом частини 3 статті 214 цього Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Відповідно до статті 212 МК митний склад – це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися та оскаржуване рішення касаційного суду є законним, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України (rs4274900) від 10 червня 2009 року відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.