У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних з визначенням майнового або немайнового характеру позовних заяв і відповідно ставок судового збору з таких заяв, та на доповнення Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011 (v2011600-11) , від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 (v1625600-11) та від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 (v_704600-12) Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на таке.

1. Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК) передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон).

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (3674-17) .

Зокрема, господарським судам необхідно враховувати, що:

1.1. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).

1.2. Якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України (435-15) чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України (436-15) , судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

2. У судовій практиці постало питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в разі неподання до господарського суду заяви чи скарги.

У вирішенні даного питання необхідно виходити з такого.

У частині першій статті 7 Закону (3674-17) наведено вичерпний перелік випадків, у яких сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду. При цьому неподання до суду заяви або скарги до цього переліку не віднесено; не може воно розцінюватися і як внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини першої цієї ж статті), оскільки в даній нормі йдеться про повернення судового збору, сплаченого з уже поданої до господарського суду заяви чи скарги.

Водночас згідно з частиною третьою статті 7 Закону (3674-17) повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. На час надіслання даного Інформаційного листа такий порядок не встановлено.

Отже, до законодавчого врегулювання порядку повернення сплаченої суми судового збору в разі неподання до господарського суду заяви чи скарги у останнього відсутні правові підстави для видачі процесуальних чи будь-яких інших документів щодо повернення з державного бюджету України відповідних сум.

Про наведене заявник повідомляється листом господарського суду за підписом відповідального працівника апарату суду.

Що ж до повернення сплачених (до набрання Законом (3674-17) чинності або помилково - після набрання ним чинності) сум державного мита, то воно здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита (z0050-93) , затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.

3. Згідно з частиною першою статті 9 Закону (3674-17) судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Якщо судовий збір було сплачено за місцем подання позову до господарського суду, а в подальшому матеріали справи було передано в порядку частини першої статті 17 ГПК (1798-12) до іншого господарського суду, то останній не вправі в зв'язку з цим повертати позовну заяву на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, оскільки визначальним є сам факт надходження суми судового збору до державного бюджету України.

4. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 6 Закону (3674-17) у разі, якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову. Відповідне зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду таких заяв.

5. Статтею 8 Закону (3674-17) передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України (254к/96-ВР) як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

6. У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 (v_704600-12) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" цифру "2" замінити цифрою "4".