Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі - ДПІ) справу за позовом Комунального підприємства "Тепломережа" (далі - Підприємство) до Інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила:

У липні 2007 року Підприємство звернулося до суду з позовами до ДПІ (справи N 2-а-1109/07, N 2-а-1082/07, N 2-а-1110/07), в яких просило визнати недійсними такі податкові повідомлення-рішення: про порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій від 16 червня 2007 року N 0002971840/0/8415 на суму 6938 грн. 39 коп., N 0002981840/0/8416 на суму 11104 грн. 06 коп., N 0002991840/0/8417 на суму 10423 грн. 50 коп., N 0005571840/0/8425 на суму 4279 грн. 83 коп.; від 10 липня 2007 року N 0004361840/0/8868 на суму 8977 грн. 17 коп., N 0004331840/0/8861 на суму 7761 грн. 52 коп., N 0004321840/0/8863 на суму 8326 грн. 05 коп., N 0004451840/0/8865 на суму 11193 грн. 60 коп., N 0004511840/0/8866 на суму 11030 грн. 01 коп., N 0004521840/0/8864 на суму 1713 грн. 05 коп.; про розподіл сплачених сум від 22 лютого 2005 року N 105660014170204 на суму 40 грн. 29 коп., від 25 лютого 2005 року N 105660014170204 на суму 24 грн. 43 коп., від 28 лютого 2005 року N 105660014173031 на суму 35 грн. 50 коп., від 29 березня 2005 року N 105660014184923 на суму 98 грн. 78 коп., N 105660014184924 на суму 53 грн. 74 коп., від 30 березня 2005 року N 10566000014185548 на суму 30 грн. 88 коп., від 13 квітня 2005 року N 105660014189610 на суму 58 грн. 79 коп., від 27 травня 2004 року N 105660014023499 на суму 36 грн. 87 коп., від 30 квітня 2004 року N 105660014010621 на суму 75 грн. 14 коп., від 29 квітня 2004 року N 105660014008244 на суму 34 грн. 05 коп., від 28 травня 2004 року N 105660014025915 на суму 200 грн. 50 коп.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 13 серпня 2007 року об'єднав в одне провадження справу N 2-а-1110/2007 зі справами N 2-а-1109/2007, N 2-а-1082/2007 та присвоїв їй N 2-а-1110/2007.

Постановою цього ж суду від 13 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року, позов задоволено частково. Судові рішення мотивовані тим, що податковий орган не має право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податку при його здійсненні.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2009 року рішення судів апеляційної та першої інстанцій залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами ДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить Верховний Суд України ухвалені у справі судові рішення скасувати. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, відповідач послався на ухвали Вищого адміністративного суду України, в яких по-іншому застосовані одні й ті ж самі норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ДПІ на підставі актів невиїзних документальних перевірок застосувала до позивача штрафні санкції за порушення ним граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за I, II квартали 2005 року; I, II, III квартали 2004 року і 2004 рік; за II, III квартали 2003 року, з посиланням на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III (2181-14) ). При цьому, всупереч вказівки про призначення платежу, перераховані Підприємством суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, ДПІ зараховувала на погашення податкового боргу за минулі періоди.

Для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу (як передбачено зазначеним вище підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III), а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період, та сум бюджетного відшкодування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди правильно виходили з того, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу. Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 (2181-14|sy17) зазначеного вище Закону.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права та вирішили спір правильно, ухвалені ними рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись частиною 2 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.