Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів: Пилипенко О.Є. (головуючий), Ковзель П.О., Цвіркун Ю.І., при секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" до відповідача - Міністерства транспорту та зв'язку України (третя особа - Національна комісія з питань регулювання зв'язку України) про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень (представники сторін: від позивача - Д.Г.В., Л.Ю.О., від відповідача - В.М.В., від третьої особи - не з'явився) В С Т А Н О В И В:

Пред'явлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача в порядку, передбаченому п. 5 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) , Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року N 950 (950-2007-п) , у строк, що передбачений п. 7 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", внести на затвердження до Кабінету Міністрів України Проект змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) щодо переведення радіотехнології "широкосмуговий радіодоступ" стандарту ІЕЕЕ 802.16 в діапазоні 3400-3600 МГц з розділу II "Перспективні для впровадження" у розділ I "Діючі радіотехнології".

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що бездіяльність відповідача порушує права та законні інтереси позивача, як користувача радіочастотного ресурсу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, свої заперечення обґрунтовує тим, що переведення смуги радіочастот 3400-3600 МГц для радіотехнології широкосмугового радіодоступу стандарту ІЕЕЕ 802.16 з розділу II до розділу I Плану (815-2006-п) можливе лише після проведення комплексу заходів з вивільнення смуги радіочастот 3400-3600 Мгц від радіорелейних станцій Концерну РРТ для подальшого впровадження радіотехнології широкосмугового радіодоступу стандарту ІЕЕЕ 802.16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2007 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію з питань регулювання зв'язку України.

Третя особа надала письмові пояснення на позов, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, вказує на те, що відповідач повинен був відповідно до вимог ч. 7 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) у місячний термін розглянути пропозиції про зміни до Плану (815-2006-п) та внести їх зі своїми висновками до Кабінету Міністрів України, але всупереч цьому відповідач не виконав покладені на нього обов'язки відповідно до вищевказаної статті закону.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) , основними засадами управління радіочастотним ресурсом України є: визначення необхідного та достатнього для потреб України радіочастотного ресурсу, його реєстрація та міжнародний захист; забезпечення максимального та ефективного радіочастотного ресурсу України; забезпечення і захист інтересів, прав і свобод громадян у процесі використання радіочастотного ресурсу України; чітке розмежування радіочастотного ресурсу України для потреб спеціальних та загальних користувачів.

Статтею 9 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) передбачено, що державне управління у сфері користування радіочастотним ресурсом здійснюють Кабінет міністрів україни та центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку.

Відповідно до частини 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року N 789 (789-2006-п) , Міністерство транспорту та зв'язку України - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого частини 1 вищезгаданого Положення (789-2006-п) Міністерство транспорту та зв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 вищезгаданого Положення (789-2006-п) Міністерство транспорту та зв'язку відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління в галузі транспорту, у сфері використання і обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України, а також відповідно до п. 25 вищезгаданої частини Положення здійснює відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) повноваження щодо управління у сфері користування радіочастотним ресурсом України тобто є Центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку.

Пунктами 4 та 5 статті 11 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) визначено, що Центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку розробляє на підставі пропозицій і за участю Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального штабу Збройних Сил України, інших заінтересованих осіб Національну таблицю розподілу смуг радіочастот України (1208-2005-п) і План використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) , а також вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України.

Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) органом регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є Національна комісія з питань регулювання зв'язку України (далі НКРЗ), яка утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) .

Стаття 17 Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) передбачає, що органом регулювання у сфері телекомунікацій є Національна комісія з питань регулювання зв'язку України, яка утворюється відповідно до законодавства України. НКРЗ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який підконтрольний Президенту України. НКРЗ діє на підставі Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України (943/2004) , розробленого відповідно до законодавства і затвердженого Президентом України.

Положенням про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України, затвердженим Указом Президента України від 21 серпня 2004 року за N 943/2004 (943/2004) , передбачені завдання, які покладені на НКРЗ. Так, пунктами 4, 9, 91, 11 розділу 4 вищезгаданого Положення передбачені наступні завдання: внесення пропозицій до органів державної влади щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів, стандартів у сферах телекомунікацій та надання послуг поштового зв'язку, а також користування радіочастотним ресурсом України; здійснення відповідно до законодавства України ліцензування та реєстрації у сфері надання телекомунікаційних послуг, послуг поштового зв'язку, а також користування радіочастотним ресурсом України; брати участь у розробленні та погодженні проектів Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України (1208-2005-п) та Плану використання радіочастотного ресурсу України відповідно до вимог законодавства України; здійснювати контроль за якістю телекомунікаційних послуг та задоволенням попиту споживачів, за виконанням Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) та здійсненням радіочастотного моніторингу.

Так ч. 1 ст. 14 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) передбачає, що НКРЗ здійснює свої повноваження у смугах радіочастот загального користування.

Частина 2 ст. 14 вищевказаного Закону (1770-14) встановлює повноваження НКРЗ щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України. Серед таких повноважень є: ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України відповідно до цього Закону (пункт 1); розробка та затвердження нормативно-правових актів (правил, положень, норм) щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України (пункт 2); подання пропозицій ЦОВЗ (Міністерству транспорту та зв'язку України) та участь у розробці Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України (1208-2005-п) та Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) відповідно до вимог цього Закону (пункт 3); погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України (пункт 4).

Пунктами 4 та 5 статті 11 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) визначено, що Центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку розробляє на підставі пропозицій і за участю НКРЗ, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального штабу Збройних Сил України, інших заінтересованих осіб Національну таблицю розподілу смуг радіочастот України (1208-2005-п) і План використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) , а також вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) радіочастотний ресурс України використовується відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) .

Пункт 4 ст. 21 вищезгаданого Закону (1770-14) визначає, що План використання радіочастотного ресурсу України є постійно діючим нормативно-правовим актом, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Центрального органу виконавчої влади у галузі зв'язку.

Пункт 5 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) встановлює, що План використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) розробляється Центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку згідно з Національною таблицею розподілу смуг радіочастот України (1208-2005-п) на підставі пропозицій і за участю Національної Комісії з питань регулювання зв'язку України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального штабу Збройних сил України, інших заінтересованих органів державної влади, а також громадських організацій-користувачів радіочастотного ресурсу України та інших суб'єктів підприємницької діяльності. Центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку подає зазначений План на затвердження Кабінету Міністрів України після його погодження НКРЗ, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та Генеральним штабом Збройних Сил України. Якщо окремі положення цього Плану погодити не вдалося, Кабінет Міністрів України розглядає альтернативні пропозиції заінтересованих відомств і приймає відповідне рішення. До розгляду питання про затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу України на засідання Кабінету Міністрів України обов'язково запрошуються члени НКРЗ, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та представник Генерального штабу Збройних Сил України.

Пункт 6 вищенаведеної статті передбачає, що перегляд Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) здійснюється не рідше одного разу на рік. Зміни до Плану вносяться за необхідністю в порядку, визначеному цим Законом для розробки та затвердження Плану.

Пункт 7 цієї ж статті встановлює, що Центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку розглядає пропозиції про зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) та вносить їх із своїми висновками до Кабінету Міністрів України протягом одного місяця від дня надходження пропозицій.

9 червня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України N 815 (815-2006-п) було затверджено План використання радіочастотного ресурсу, яким розділом I передбачені діючі радіотехнології та розділом II перспективні для впровадження радіотехнології. Відповідно до пункту 7 II розділу вищезгаданого Плану, на території України було дозволено до впровадження з 1 липня 2006 року радіотехнологію "широкосмугового радіодоступу" стандарту ІЕЕЕ 802.16 в межах смуг радіочастот 3400-3800 МГц.

Позивач до 01.11.2006 року користувався радіочастотним ресурсом України в межах смуги радіочастот 3400-3700 МГц при ширині смуги 300 МГц у кожному регіоні України на підставі ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України N 2629 від 23.04.2002 року.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України вищезгаданого Плану (815-2006-п) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) про дострокове впровадження нової радіотехнології з ініціативи ліцензіата - користувача радіочастотного ресурсу, Позивач звернувся до НКРЗ із заявою (лист від 31.08.2006 року N 31/08/06-41), передбаченою п. 2 ст. 40 вищезгаданого Закону.

26.10.2006 року НКРЗ було прийнято рішення N 420 (v0420634-06) , яким було визначено за можливе дострокове впровадження нової радіотехнології у смузі радіочастот 3400-3600 МГц, якими користувався Позивач на підставі вищезгаданої ліцензії, та 01.11.2006 року Позивачу було надано нову ліцензію на користування радіочастотним ресурсом в межах смуги радіочастот 3400-3600 МГц при ширині смуги 200 МГц у кожному регіоні України із зазначенням радіотехнології "широкосмуговий радіодоступ" стандарту ІЕЕЕ 802.16 за N 5241.

Керуючись п. 5 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) НКРЗ 20.11.2006 року звернулася до відповідача із пропозицією внести зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) щодо переведення радіотехнології "широкосмуговий радіодоступ" стандарту ІЕЕЕ 802.16 у смузі радіочастот 3400-3600 МГц до діючих радіотехнологій, тобто із розділу II (перспективні до впровадження радіотехнології) до розділу I (існуючі радіотехнології) (лист НКРЗ від 25.07.2007 року N 01-4661/149), але відповідачем до теперішнього часу не були здійснені передбачені п. 5 та п. 7 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" заходи про внесення змін до вищезгаданого Плану.

В своїх поясненнях відповідач підтверджує той факт, що Національна комісія з питань регулювання зв'язку України листом від 20.11.2006 року за N 01-8110/131 дійсно звернулася до відповідача з пропозицією внести зміни до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України (1208-2005-п) та Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) , надавши при цьому проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Також відповідач підтверджує, що проектом передбачалось переведення радіотехнології "Широкосмуговий радіодоступ стандарту ІЕЕЕ 802.16 у смузі радіочастот 3400-3600 МГц із розділу II "Перспективні для впровадження радіотехнології" до розділу I "Діючі радіотехнології" Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року за N 815 (815-2006-п) .

Відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що не погодився подати в установленому порядку Кабінету Міністрів України проект відповідної постанови Уряду, виходячи з того, що у смузі радіочастот 3400-3600 працюють радіорелейні лінії Концерну РРТ і, що строк їх експлуатації у смузі радіочастот 3400-3600 МГц відповідно до пункту 27 розділу I вищезгаданого Плану (815-2006-п) припиняється з 1 січня 2011 року.

Крім зазначеного вище, відповідач також посилається на те, що позицією 7 розділу II "Перспективні для впровадження радіотехнології" вищезгаданого Плану (815-2006-п) передбачено впровадження радіотехнології "Широкосмугового радіодоступу стандарту ІЕЕЕ 802.16" в смузі радіочастот 3400-3600 МГц за умови проведення конверсії.

Суд не погоджується з позицією відповідача, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 30 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) користування радіочастотним ресурсом здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до частини 1 ст. 21 вищезгаданого Закону радіочастотний ресурс України використовується відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) .

З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався радіочастотним ресурсом в смузі радіочастот 3400-3600 МГц з 2000 року на підставі ліцензії на використання радіочастотного ресурсу України у смузі радіочастот 3400-3700 МГц при ширині смуги 300 МГц у кожному регіоні України від 25.10.2000 року за N 1839, яку, у зв'язку зі зміною місцезнаходження, було переоформлено та позивачем було отримано ліцензію на використання радіочастотного ресурсу України у смузі радіочастот 3400-3700 МГц при ширині смуги 300 МГц у кожному регіоні України від 23.04.2002. Ліцензія була видана позивачу на строк до 21.07.2010 року.

Розділом "Особливості застосування радіотехнології" в пункті 25 Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) для смуг радіочастот 3400-3700 МГц, якими відповідно до вищезгаданої ліцензії користувався позивач, передбачено, що ця смуга використовується на підставі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів. Вищезгаданим Планом для ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, яку мав позивач, встановлюється виключне право на користування визначеним в ній радіочастотним ресурсом у межах зазначених регіонів (позначка Л01).

Також позивач навів, що позначка Л01 виключає можливість існування у вищезгаданому діапазоні іншого законно діючого ліцензіата, і на підтвердження своєї позиції позивач надав суду в якості доказу постанову господарського суду Рівненської області від 30.03.2007 року по справі 11/38 за позовом Державного підприємства "Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України про зобов'язання видати ліцензію на користування радіочастотним ресурсом згідно поданої заяви.

Позивач прийняв участь в цій справі в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору. В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд Рівненської області встановив, що виконавчим комітетом Рівненської міської ради 23.11.95 року розпорядженням N 1577-р було зареєстроване Статут Державного підприємства "Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр"в новій редакції. Підприємство створене на загальнодержавній власності наказом Міністерства зв'язку України від 07.07.93 року N 91 і входить до складу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (скорочено - Концерн РРТ).

Господарським судом Рівненської області було встановлено і той факт, що з моменту державної реєстрації ДП "Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр" здійснював діяльність в діапазоні 3400-3800 МГц без ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, плату за користування радіочастотним ресурсом в даному діапазоні не здійснював; його радіоелектронні засоби не мають сертифікатів відповідності та не внесені до Реєстру радіоелектронних засобів та випромінюючих пристроїв, що можуть використовуватися на території України (vr277634-06) ; дозволи на їх експлуатацію відсутні; щодо електромагнітної сумісності існують негативні висновки ДП "Український державний центр радіочастот". На момент розгляду справи, у відповідності до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) - видачу ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України в діапазоні 3400-3800 МГц припинено, передбачено виключне право на користування радіочастотним ресурсом України в даному діапазоні одним ліцензіатом - ТОВ "Українські новітні технології", тобто позивачем.

Цією постановою ДП "Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр" у задоволенні позову було відмовлено повністю. Ця постанова була оскаржена у встановленому законодавством України порядку. Львівський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 16.08.2007 року по справі N 22а-А1620/07 апеляційну скаргу залишив без задоволення, постанову господарського суду Рівненської області від 30 березня 2007 року залишив без змін.

Таким чином, господарським судом Рівненської області був встановлений факт незаконності використання Концерном РРТ смуг радіочастот 3400-3800 МГц та підтверджено право виключного користування смугою радіочастот, зазначених в ліцензії позивача.

Відповідно п. 1 ст. 72 КАС України (2747-15) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільний або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом спростовується довід відповідача щодо не подання в установленому порядку Кабінету Міністрів України проекту відповідної постанови, щодо внесення змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) у зв'язку з наявністю в діапазоні, який використовується позивачем згідно діючою ліцензії на користування радіочастотного ресурсу України, законно діючих радіорелейних ліній Концерну РРТ, а також довід відповідача, який він наводить відносно проведення конверсії у разі дострокового впровадження радіотехнології "Широкосмуговий радіодоступ стандарту ІЕЕЕ 802.16 в діапазоні радіочастот 3400-3600 МГц.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) конверсія радіочастотного ресурсу України передбачає комплекс заходів, у результаті виконання яких відбувається вивільнення частини радіочастотного ресурсу України (радіочастот та/або смуг радіочастот) для подальшого її використання користувачами інших категорій та/або впровадження інших стандартів і технологій.

Позивач в своїх запереченнях наполягає на тому, що ним були проведені заходи щодо конверсії радіочастотного ресурсу тому що радіочастотний діапазон, в межах якого згідно із ст. 40 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) достроково було впроваджено перспективну для впровадження радіотехнологію широкосмугового радіодоступу стандарту ІЕЕЕ 802.16 використовувався саме позивачем відповідно до вищезгаданої ліцензії, до якої Планом використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) встановлено виключне право користування радіочастотним ресурсом, зазначеним в ліцензії, тобто 3400-3600 МГц та позивачем цей частотний діапазон було вивільнено шляхом анулювання дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів, застосування яких безпосередньо пов'язано із використанням радіочастотного ресурсу, визначеного в ліцензії позивача.

Таким чином, твердження відповідача щодо неможливості переведення радіотехнології "широкосмуговий радіодоступ стандарту ІЕЕЕ 802.16", для використання в межах смуги радіочастот 3400-3600 МГц із розділу II "Перспективні для впровадження радіотехнології" до розділу I "Діючі радіотехнології" Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року, можливе лише після проведення комплексу заходів з вивільнення смуги радіочастот 3400-3600 МГц від радіорелейних ліній Концерну РРТ суд вважає необгрунтованим.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме необхідно зобов'язати Міністерство транспорту та зв'язку України в порядку передбаченому п. 5 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) , Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року N 950 (950-2007-п) , у строк, що передбачений п. 7 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" внести на затвердження до Кабінету Міністрів України Проект змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) щодо переведення радіотехнології "широкосмуговий радіодоступ" стандарту ІЕЕЕ 802.16 в діапазоні 3400-3600 МГц з розділу II "Перспективні для впровадження" у розділ I "Діючі радіотехнології". Частиною 1 ст. 94 КАС України (2747-15) передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України (489-16) . Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Міністерство транспорту та зв'язку України в порядку, передбаченому п. 5 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) , Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року N 950 (950-2007-п) , у строк, що передбачений п. 7 ст. 21 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" внести на затвердження до Кабінету Міністрів України Проект змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України (815-2006-п) щодо переведення радіотехнології "широкосмуговий радіодоступ" стандарту ІЕЕЕ 802.16 в діапазоні 3400-3600 МГц з розділу II "Перспективні для впровадження" у розділ I "Діючі радіотехнології".

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" за рахунок Державного бюджету України (489-16) .

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.