ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 5/3928-23/304
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Шевченківському районі м.
судовому засіданні Львова
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду
від 19.02.04
у справі господарського суду Львівської
області
за позовом ПП "Т"
до ДПІ у Шевченківському районі м.
Львова,
ВДК у Шевченківському районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та про
відшкодування 287307 грн. ПДВ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не зявились
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 30.01.04 господарського суду Львівської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від
03.11.03 № 0003492320/25804 про зменшення суми бюджетного
відшкодування та зобов'язання органу Держказначейства України
здійснити бюджетне відшкодування на користь ПП "Т".
Постановою від 19.02.04 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 30.01.04 господарського суду Львівської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані посиланням на статтю 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою передбачено, що податки та збори
(обов'язкові платежі) встановлюються законами України, пп. 7.7.1;
пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які визначають поняття, порядок, підстави
та строки бюджетного відшкодування з ПДВ, а також на пп. 7.4.1,
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що
врегульовують питання податкового кредиту та на документальну
обгрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на те, що
позивачем не надано для перевірки жодних первинних документів на
підтвердження наявності податкового кредиту за вересень 2003 року
в сумі 287307 грн., між тим пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
заборонено включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними.
Крім того, на думку ДПІ, термін відшкодування ПДВ за декларацією
за вересень 2003р. має настати 20.01.04.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що 20.10.03 позивач подав до
ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень
2003 року (№ 1669531), відповідно до якої сума ПДВ, що підлягала
відшкодуванню з бюджету за підсумками звітного періоду склала
287307 грн.
З метою з'ясування достовірності зазначених у згаданій вище
декларації відомостей про суму податкового кредиту та суму
податкового зобов'язання декларанта за відповідний податковий
період, ДПІ проведено перевірку, результати якої викладені в акті
перевірки від 03.11.03 № 288523-416, згідно якого станом на
03.11.03 за картками особових рахунків у позивача рахувалася
переплата з ПДВ в сумі 287307 грн., однак ПП "Т" не представлено
доказів, які б підтверджували переплату з ПДВ у вказаній сумі.
За наслідками перевірки винесено оспорюване повідомлення-рішення.
Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у строки, передбачені для сплати податку, платник
податку подає податковому органу за місцем свого знаходження
податкову декларацію і в разі, якщо (пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) за результатами звітного періоду сума
визначена згідно з пп. .7.7.1 цієї статті має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Таким чином строки відшкодування ПДВ визначено законом і,
відповідно, не можуть бути ніким довільно змінені, окрім рівного
за юридичною силою акта, у зв'язку з чим зауваження скаржника щодо
можливих інших строків відшкодування ПДВ є безпідставними.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будьяких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями.
Право позивача на податковий кредит підтверджено податковою
накладною № 110 від 20.09.2003, виписаною ПП "А" на загальну суму
149579 грн., у тому числі 299715,80 грн. ПДВ, що встановлено
попередніми судовими інстанціями в процесі розгляду спору.
Вказане вище спростовує доводи скаржника в цій частині.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, судові
рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам
справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 19.02.04 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 5/3928-23/304 залишити без змін.