ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 3/207-03-6381
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2003р.
у справі № 3/207-03-6381 Господарського суду Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
до Управління Державного казначейства в Одеській області
про стягнення з Державного бюджету України бюджетної
заборгованості по ПДВ на загальну суму 66674 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ" звернулось до
господарського суду Одеської області з позовом до Управління
державного казначейства в Одеській області та Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси про стягнення з
державного бюджету в особі Управління державного казначейства в
Одеській області на свою користь бюджетної заборгованості по
податку на додану вартість за податковими деклараціями за період з
березня по грудень 2001 року на загальну суму 81189,00 грн.
06.10.2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ"
направило до суду уточнення до позовних вимог у справі № 3/207-
03-6381, у зв'язку з чим просило господарський суд стягнути з
державного бюджету в особі Управління державного казначейства в
Одеській області на свою користь бюджетну заборгованості по
податку на додану вартість за податковими деклараціями за
березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад,
грудень 2001 року на загальну суму 66674,00 грн., оскільки за
результатами проведеної звірки взаєморозрахунків між позивачем та
Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси
було встановлено, що сума податку на додану вартість, яка
підлягала стягненню з державного бюджету за червень та липень 2001
р. була зарахована в рахунок сплати податку на прибуток.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.10.2003р.,
яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 р. залишене без змін, позов задоволено: з Державного
бюджету України в особі Управління Державного казначейства в
Одеській області на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "КМ" стягнуто бюджетну заборгованість з податку
на додану вартість за період з березня по грудень 2001р. на суму
66674,00 грн. шляхом перерахування на його рахунок в установі
банку.
Не погодившись з постановою Одеського апеляційного господарського
суду від 08.12.2003р., Державна податкова інспекція у Приморському
районі м. Одеси подала касаційну скаргу, в якій просить постанову
Одеського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове
рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Свою вимогу Державна податкова інспекція у Приморському районі м.
Одеси мотивує тим, що апеляційним господарським судом порушено
норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 8.1 та п.
8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Наказу Державної податкової
адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
(із
змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 09.07.97р. за № 250/2054, пп. 3.2 п. 3 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Держказначейства
України від 02.07.1997р. № 209/72 ( z0489-01 ) (z0489-01)
р, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8.06.2001р. № 489/5680, ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши заперечення представника
Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ", який з'явився в
господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси підлягає задоволенню частково.
При розгляді справи місцевим і апеляційним господарським судом
було встановлено, що за наслідками господарської діяльності
позивача з експорту товарів у період з березня по грудень 2001р.
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту має від'ємне значення і становить 66674,00
грн. Господарським судом також було встановлено, що за зазначені
періоди позивач подав відповідачу податкові декларації, в яких
заявлено до відшкодування відповідні суми.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у п. 8.1 якої зазначено: "Платник податку, який
здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податків, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує
факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на
митній території України". Таким чином, як випливає з приписів
вищенаведеної норми Закону, платник податку має право отримати
експортне відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання
розрахунку експортного відшкодування, якщо до такого розрахунку
додано митну декларацію, яка підтверджує факт експортування
товарів та копії платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податків коштів на користь іншого платника
податків, в оплату придбаних товарів, з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання. Отже, у випадку ненадання
таких документів у платника податку не виникає право на одержання
протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку експортного
відшкодування.
Господарським судом досліджено факт щодо надання позивачем
відповідачу декларації та розрахунку експортного відшкодування,
проте, в рішеннях попередніх інстанцій відсутні будь-які посилання
на те, що позивачем було надано відповідачу і інші документи,
надання яких породжує право позивача на отримання експортного
відшкодування у встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк, що є порушенням ст. ст. 32,
34,36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження та оцінки
доказів.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають
значення для правильного вирішення даного господарського спору, а
касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає
направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.10.2003р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2003р. у справі № 3/207-03-6381 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.