ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 2/715-22/255
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
H-ському районі м. Львова (далі - Управління ПФУ)
на рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2003
p. та постанову Львівського апеляційного господарського від
26.12.2003 p.
зі справи № 2/715-22/255
за позовом Управління ПФУ
до відкритого акціонерного товариства "XXX", м. Львів (далі - ВАТ
"XXX")
про тягнення 4429, 07 грн. та визнання недійсними довідок про
науковий стаж роботи,
ВСТАНОВИВ:
Управління ПФУ подало до господарського суду Львівської області
позов до ВАТ "XXX" про стягнення суми 4429, 07 грн. - витрат на
виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсій, призначених
згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсій, обчисленою відповідно до
інших законодавчих актів, і про визнання недійсними виданих ВАТ
"XXX" довідок про науковий стаж роботи.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2003
(суддя Мурська Х.В.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 26.12.2003 (колегія суддів у
складі: Скрутовський П.Д. - головуючий, судді Онишкевич В.В. і
Новосад Д.Ф.), провадження у справі в частині визнання недійсними
довідок припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України); в частині стягнення 4429, 07 грн. у задоволенні
позову відмовлено.
У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції
виходили з того, що: спір про визнання недійсними зазначених
довідок не підлягає розгляду в господарських судах України;
Управління ПФУ не спростувало належними засобами доказування
відомості, зазначені ВАТ "XXX" у цих довідках, а отже, не довело
факту призначення пенсії та її виплату особі, яка не мала права на
її отримання, тобто сума 4429, 07 грн. не є шкодою, що підлягала б
відшкодуванню позивачеві у справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Управління ПФУ просить оскаржувані рішення та постанову судових
інстанцій в частині відмови у стягненні суми 4429, 07 грн.
скасувати і прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано порушенням
судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, в
тому числі статті 440 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
статей 62 і 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
, пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового
стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки
( 637-93-п ) (637-93-п)
; у скарзі зазначається, що довідки про стаж роботи
видано не уповноваженою на це особою, а тому вони не могли братися
до уваги у призначенні пенсій, і позивачеві завдано шкоду в сумі
призначеної і виплаченої пенсії, тобто 4429, 07 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги та передачі справи на новий розгляд до суду
першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Управлінням ПФУ на підставі статті 24 Закону України "Про
наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
було
призначено пенсії колишнім працівникам ВАТ "XXX"; трудовий стаж
наукової роботи обчислено згідно з виданими ВАТ "XXX" громадянам
Г.Г.Г., Д.Д.Д., Е.Е.Е. і А.А.А. довідками від 27.02.2002 № 04/24,
від 19.03.2002 № 04/45, від 10.04.2002 № 04/83, від 11.06.2002 №
04/125;
- дані, зазначені в названих довідках, не спростовані позивачем.
Відповідно до частини другої статті 101 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
підприємства та організації
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам
або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання
пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів,
і відшкодовують її.
Пунктом 1 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою
пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам
державних бюджетних установ і організацій, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою
відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право
зазначені особи ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 13.12.2000 № 1826 відповідно до частини
шостої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, передбачено, що цей Порядок
( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
регулює питання фінансування та виплати різниці
між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним)
працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
організацій згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсій,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають
право зазначені особи.
Згідно з пунктом 6 названого Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
в разі
ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації
фінансування різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок їх
правонаступників.
У касаційній скарзі зазначено, - і зазначалося також у позовній
заяві та апеляційній скарзі Управління ПФУ, - що відповідач не є
правонаступником державного підприємства та не мав права видавати
довідки фізичним особам про їх науковий стаж роботи на іншому
підприємстві.
Саме цим скаржником обґрунтовується недостовірність відповідних
документів.
Однак судовими інстанціями оцінки зазначених доводів позивача не
здійснено та не встановлено факт правонаступництва ВАТ "XXX" щодо
державної бюджетної установи (організації) чи державної
небюджетної організації й відтак - наявності в нього повноважень
стосовно видачі довідок про науковий стаж роботи.
Відповідні обставини входять до предмету доказування в даній
справі та мають значення для правильного вирішення спору.
Не з'ясувавши їх, судові інстанції припустилися неправильного
застосування приписів частини першої статті 4-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
що прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та
частини першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи господарського суду слід встановити
зазначені в цій постанові обставини, дати їм належну правову
оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в H-ському
районі м. Львова задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2003
p. та постанову Львівського апеляційного господарського від
26.12.2003 p. зі справи № 2/715-22/255 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської
області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь