ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 2-23/11393-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши СВК “Єдність”
матеріали касаційної
скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 08.12.2003
у справі АРК
господарського суду
за позовом СВК “Єдність”
до ДПІ у Нижньогірському районі АРК
про спонукання до списання податкового боргу,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Перец О.І.
- відповідача: Гайдамак О.О.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 СВК “Єдність” звернулось до суду з позовом до ДПІ у
Нижньогірському районі АРК про спонукання до підписання
податкового боргу.
Рішенням господарського суду АРК від 12.08.2003 позов задоволено
частково: зобов”язано ДПІ списати з СПК “Єдність” безнадійний
податковий борг у вигляді недоїмки по податку у розмірі
402564,33 грн., в іншій частині позову відмолвено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.12.2003 рішення місцевого господарського суду скасовано
та прийняте нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції СВК “Єдність”
подало касаційну скаргу, в якій просить дану постанову
скасувати, рішення господарського суду АРК від 12.08.2003
залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.
Відповідно до Закону України від 25.06.91 N 1251-XII “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов
висновку, що позивач не є платником податку з громадян, а також
в картці особового рахунку борг по даному податку відсутній.
Але з таким висновком судова колегія погодитись не може,
враховуючи наступне.
В даному випадку на позивача покладений обов’язок утримувати і
перераховувати в бюджет податок з громадян з остаточним
перерахуванням утримання за підсумками минулого року.
При списанні та/або реструктуризації податкової заборгованості
всіх платників податків необхідно керуватися вимогами статті 18
Закону України від 21.12.2000 N 2181-III “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У разі, якщо платнику податків вже проведено списання
податкового боргу відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
але на нього розповсюджуються і норми Закону України від
18.01.2001 N 2239-III, органи державної податкової служби
додатково списують податкову заборгованість згідно з Порядком,
затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України
від 14.03.2001 N 104 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції
України від 07.05.2001 за N 403/5594.
В даному випадку судами встановлено, що відповідачем списано
борг по фіксованому сільгоспподатку, борг до пенсійного фонду,
пеню, залишився не списаним лише податковий борг по прибутковому
податку з громадян.
Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 01.03.2001 № 81 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 за
№ 281/5472, списання та/або розстрочення податкового боргу (з
урахуванням пені та штрафних санкцій за їх наявності) органами
державної податкової служби проводиться щодо податків, зборів
(обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових
фондів.
Крім того, Указом Президента України від 07.05.2001 N 292/2001
“Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення
заборгованості із заробітної плати” Державну податкову
адміністрацію України зобов'язано забезпечити безумовне
виконання Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
в частині списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв'язку зі скасуванням
картотеки.
Враховуючи наведене, з метою виконання вимог пункту 6 Указу
Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення
погашення заборгованості із заробітної плати” та норм статті 18
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
в повному обсязі, платники податків повинні надати
податковому органу за місцем своєї реєстрації акти
інвентаризації податкового боргу (з урахуванням пені за її
наявності) зі сплати збору до Державного інноваційного фонду;
відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і
утримання автомобільних доріг загального користування; податок
на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), збору
до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та інших платежів, який залишився
несплаченим на день набрання чинності статтею 18 вказаного
Закону, з обов'язковим зазначенням терміну виникнення такого
боргу.
Після підтвердження відповідним підрозділом органу державної
податкової служби сум податкового боргу платників податків,
вказаних в актах інвентаризації, такий податковий борг підлягає
списанню або розстроченню в залежності від терміну виникнення
відповідно до вимог Положення.
Судами не встановлено, чи були сторонами виконані вище зазначені
вимоги діючого податкового законодавства.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
ўншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
При новому розгляді судам необхідно врахувати вище зазначене,
повно і всебічно дослідити всі обставини справи і прийняти
законне рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1.
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 та рішення господарського суду АРК від 12.08.2003 у
справі № 2-23/11393-2003 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.