ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 2-13/14768-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися
від відповідача – не з’явилися
розглянувши матеріали ДПІ у м. Сімферополі
касаційної скарги
на постанову від 21.01.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-13/14768-2003 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Кримського республіканського ДП ДАК “Хліб
України”
до ДПІ у м. Сімферополі
про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень та
рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
30.10.-25.11.2003р. у справі № 2-13/14768-2003 позов задоволено.
Визнано недійсним перше повідомлення-рішення ДПІ у
м. Сімферополі № 1/168 від 22.01.02 на суму 12168,47 грн. та
друге повідомлення-рішення № 2/912 від 02.04.02 на суму 15215,89
грн.
Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Сімферополі № 35/24-2/1355
від 16.01.03 про стягнення коштів з продажу інших активів
платника податків в рахунок погашення податкового боргу.
Зобов’язано ДПІ у м. Сімферополі внести зміни в картку особового
рахунку Кримського республіканського ДП ДАК “Хліб України” по
ПДВ шляхом внесення до графи “оплата” суми у розмірі 15000 грн.
за платіжними дорученнями № 287 від 19.06.01 на суму 5000 грн.
та № 289 від 19.06.01 на суму 10000 грн.
Витрати по держмиту покладені на відповідача.
Рішення мотивовано тим, що КР ДП ДАК “Хліб України” не є
боржником перед бюджетом згідно з вимогами ст.ст. 16,9,12 Закону
України “Про погашення зобов’язань платниками податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.01.2004р. рішення господарського суду залишено без змін з
тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить
скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій та
відмовити позивачу у позові з підстав невірного застосування
судовими інстанціями п. 16.5 ст. 16 Закону України від
21.12.2000 № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Скаржник вважає, що за своїм змістом ця правова норма не
звільняє позивача від податкового зобов’язання в разі
несвоєчасного або неповного перерахування податкових платежів до
бюджету та державні цільові фонди, враховуючи пеню і штрафи, в
тому разі, якщо це сталося з вини банку, який обслуговує
платника податку.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного.
Судовими інстанціями встановлені наступні обставини справи.
Платіжними дорученнями через КАБ “Україна” № 287 від 19.06.01 на
суму 5000 грн. та № 289 від 19.06.01 на суму 10000 грн. позивач
провів оплату платежів по податку на додану вартість.
Дані платежі були прийняті банком, це підтверджується його
відмітками на вказаних платіжних дорученнях.
Зазначене підтверджує добровільне виконання позивачем своїх
зобов’язань перед бюджетом відносно зазначених вище платежів,
але ці грошові кошти не надійшли за призначенням з вини
територіального відділення АКБ “Україна”.
Відповідно до змісту ст. 16 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
за таких обставин платник податків
звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне
зарахування таких платежів до бюджету або державних цільових
фондів, включаючи перераховані пеню та штрафи.
Статті 9,12 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачають, що зобов’язання юридичної особи по
сплаті податків і зборів припиняється з оплатою їх через
установи банків.
В силу вимог ст. 22 Закону України “Про платіжні системи і
перевід грошей в Україні” від 05.04.2001 № 2346-ІІІ при
виконанні розрахункового документа ініціювання переводу
вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
податків документа на виконання.
За таких обставин, відповідальність за перерахування податкових
платежів до бюджету повинен нести ліквідатор банку.
При таких обставинах, судові інстанції правомірно дійшли
висновку про наявність правових підстав для задоволення позову
позивача.
Зазначене свідчить про повноту з’ясування ними обставин справи
та вірне застосування норм матеріального права та спростовує
доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.01.2004р. у справі № 2-13/14768-2003 залишити без зміни, а
касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі – без задоволення.