ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 27/333-03-7605
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в Н-ській області, м. Н-ськ (далі - Інспекція)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.02.2004
зі справи № 27/333-03-7605
за позовом Інспекції
до комунального підприємства "ХХХ", м. Н-ськ (далі - КП "ХХХ")
про стягнення 92502,36 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2003 позов
задоволено частково: з КП "ХХХ" в доход державного бюджету
стягнуто 64110,36 грн. економічних санкцій, 641,10 грн. -
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог про
стягнення 28392,00 грн. провадження у справі припинено. Рішення
про часткове задоволення позову мотивовано посиланням на те, що
відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів,
викладених у відзиві на позовну заяву. В частині стягнення
28392,00 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 4
частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 назване рішення скасовано в частині стягнення з КП
"ХХХ" в доход державного бюджету 64110,36 грн. економічних
санкцій, 641,10 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині рішення зі справи залишено без змін. Постанову мотивовано
посиланням на те, що Інспекцією не доведено, факт одержання КП
"ХХХ" оспорюваної суми у зв'язку з порушенням державної дисципліни
цін, а також на статтю 14 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, згідно з якою вилученню підлягає сума
виручки необґрунтовано одержаної підприємством.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить постанову апеляційної інстанції скасувати і
залишити без змін рішення місцевого господарського суду з мотивів
неприйняття до уваги апеляційним господарським судом того, що у
розрахунках суми необґрунтовано одержаної виручки Інспекція
керувалася максимальними нормами водоспоживання відповідно до
Правил користування водопроводом та каналізацією міста Н-ська,
затверджених рішенням Н-ського міськвиконкому від 15.02.92 № 63, а
також нормами робочого часу, затвердженими Міністерством праці
України.
КП "ХХХ" у відзиві на касаційну скаргу Інспекції зазначає, що вона
є необґрунтованою і просить постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 залишити без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Інспекцією проведено перевірку правильності застосування КП
"ХХХ" тарифів на послуги водозабезпечення та водовідведення;
- КП "ХХХ" на порушення Правил користування водопроводом та
каналізацією в м. Н-ську, затверджених рішенням Н-ського
міськвиконкому від 15.02.92 № 63, завищило норми споживання
холодної води у здійсненні розрахунків з вісьмома підприємствами і
організаціями, в котрих відсутні лічильники холодної води, на
загальну суму 21370,12 грн., про що складено акт від 03.06.2003 №
000371;
- на підставі акта від 03.06.2003 № 000371 Інспекцією прийнято
рішення від 28.07.2003 № 214 про застосування до КП "ХХХ"
економічних санкцій, а саме вилучення у доход державного бюджету
суми виручки та стягнення штрафу;
- у розрахунках з дитячим будинком № 88, що розташований за
адресою: м. Н-ськ, вул. Д-ського 77, КП "ХХХ" в період з
01.11.2000 по 01.04.2003 щомісячно нараховувалася плата за послуги
з водопостачання на більшу кількість дітей-сиріт та
співробітників, ніж були наявні у дитячому будинку;
- аналогічні розрахунки проведені КП "ХХХ" і стосовно решти семи
підприємств і організацій;
- у проведенні розрахунків за послуги водопостачання щодо дитячого
будинку № 88 КП "ХХХ" використовувало відомості про кількість
дітей і співробітників, надані цим же дитячим будинком;
- з укладеного КП "ХХХ" з абонентом - Н-ським міським управлінням
освіти договору від 01.11.2000 № 23/2 і додатку до нього на
водопостачання дитячого будинку № 88, що розташований за названою
вище адресою, вбачається, що абонент зобов'язується надавати дані
про об'єми водоспоживання, у тому числі і його зменшення, а
перерахунок за зменшення водопостачання повинен проводитися з
початку того місяця, в якому такі дані було надано;
Апеляційним господарським судом додатково було встановлено, що
Інспекцією не доведено завищення КП "ХХХ" у розрахунках із Дитячим
будинком № 88 та іншими підприємствами норм споживання холодної
води, затверджених рішенням Н-ського міськвиконкому від 15.02.92 №
63, оскільки КП "ХХХ" у нарахуванні плати за водопостачання
використовувало дані про кількість споживачів води, надані цими
підприємствами та установами.
Причиною спору, на думку позивача, стало порушення відповідачем
державної дисципліни цін за послуги водопостачання та відмова
останнього виконати рішення Інспекції від 28.07.2003 № 214.
Правове регулювання цін та ціноутворення здійснюється відповідно
до Закону України "Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
та інших
законодавчих актів. Відповідно до статті 14 названого Закону
( 507-12 ) (507-12)
вилученню підлягає тільки сума виручки, необґрунтовано
одержаної підприємством у результаті порушення державної
дисципліни цін, а не з інших підстав, зокрема, як встановлено
попередніми судовими інстанціями, у зв'язку з неналежним виконання
договірних зобов'язань (договір від 01.11.2000 № 23/2).
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Інспекцією не
доведено одержання КП "ХХХ" спірної суми у зв'язку з порушенням
державної дисципліни цін, оскільки нарахування відбувалося на
підставі даних, наданих самими користувачами. Зокрема, умовами
договору від 01.11.2000 № 23/2 передбачено обов'язок дитячого
будинку № 88 надавати дані про обсяги водоспоживання, у тому числі
і про його зменшення, а перерахунок за зменшення водопостачання
повинен проводитися з початку того місяця, в якому такі дані було
надано.
Отже апеляційним господарським судом прийнято обґрунтоване рішення
про скасування рішення суду першої інстанції про задоволення
позову у цій частині та правомірно відмовлено у стягненні спірної
суми.
Висновок попередніх судових інстанцій про припинення на підставі
пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі в частині стягнення з відповідача економічних
санкцій у сумі 28392,00 грн. є обґрунтованим, оскільки позивач
відмовився від позовних вимог у цій частині у зв'язку зі сплатою
відповідачем зазначеної суми.
З урахуванням наведеного постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-9- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги Державної інспекції з контролю
за цінами в Одеській області відмовити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 зі справи № 27/333-03-7605 залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь