ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 13/597
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали першого заступника прокурора Дніпровського
касаційного подання району м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 01.12.2003
у справі м. Києва
господарського суду
за позовом Заступника прокурора Дніпровського району
м. Києва в інтересах держави в особі
Київського міського відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів
до ТОВ “Укррос-зерно”
про стягнення 7 555,0 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Алесейчук В.В. – за довіреністю від
09.03.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 заступник прокурора Дніпровського району м. Києва
в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів подав до суду позов про
стягнення з ТОВ “Укррос-зерно” штрафних санкцій у сумі 7 555,0
грн. за не виконані нормативи робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2002 році.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.10.2003 позов
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.12.2003 рішенням господарського суду скасовано. В позові
відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою перший заступник
прокурора Дніпровського району м. Києва вніс касаційне подання в
якому просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення,
яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог перший заступник прокурора
посилається на те, що судом неправильно застосовані норми
матеріального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційне
подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями підприємство у
2002 році налічувало 22 штатних робітника, а кількість робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19
наведеного Закону, складала 1 місце, із них було зайнято 0
робочих місць.
Виходячи з наведеного, перший заступник прокурора Дніпровського
району м. Києва просить стягнути з підприємства штрафні санкції
у сумі 7 555,0 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
сплату штрафних
санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації
провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, однією з умов для стягнення штрафних санкцій з
підприємства є наявність у нього прибутку.
Однак, всупереч вимогам наведеної норми, судами попередніх
інстанцій не було досліджено чи мало підприємство за результатом
фінансово-господарської діяльності у 2002 році прибуток чи ні.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що спірні
правовідносини виникли у 2002 році. На даний час діяв Закон
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
(у редакції від 5.07.2001 року).
Приймаючи оскаржувану постанову Київський апеляційний
господарський суд керувався Законом України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
(у
редакцўї від 13.07.2000 року), яким було встановлено інший
порядок щорічного визначення нормативу робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3.
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.12.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
14.10.2003у справі № 13/597 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.