Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

за участю представників:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції

судовому засіданні касаційну у Шевченківському районі міста

скаргу на постанову Львова

у справі від 09 жовтня 2003року Львівського ляційного господарського суду

за позовом № 5/1205-25/135 господарського суду Львівської області

до Приватного підприємця В-як З.С. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова

про спонукання видачі свідоцтва про сплату єдиного податку

Приватний підприємець В-як Зоряна Степанівна звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про спонукання до виконання дій, шляхом видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з першого кварталу 2003р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обсяги виручки позивача та кількість найманих працівників не перевищують встановлених меж; види діяльності дають право на отримання у встановленому порядку свідоцтва про сплату єдиного податку відповідно до Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) від 03.07.1998р. № 727/98; сплата установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний період В-як З.С. підтверджується платіжними дорученнями доданими до справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 червня 2003 року, що прийняте суддею, позовні вимоги задоволені повністю. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Львова видати суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі В-як Зоряні Степанівні свідоцтва про сплату єдиного податку на 2003р. з першого кварталу 2003р.

Львівський апеляційний господарський суд у складі головуючого та суддів постановою від 9 жовтня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих самих підстав.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального та процесуального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі, посилаючись на неправильне застосування Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну з скаргу тим, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду винесена з явним порушенням ч. 4 п. 7 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) оскільки позивач не повинен бути суб'єктом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Скаржник також зауважує що, при розгляді справи судом першої інстанції на підставі накладних, рахунківфактур, сертифіката відповідності та додатків до нього встановлено, що приватний підприємець В-як здійснює торгівлю оливами моторними. Податкова інспекція вважає, що апеляційний господарський суд, посилаючись на лист Львівського обласного управління статистики, безпідставно дійшов висновку про те, що моторні мастила не є пальномастильними матеріалами, що стало, в свою чергу, підставою для визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова, щодо невидачі свідоцтва платника єдиного податку підприємцю В-як. Однак такі посилання суду є необгрунтованими, оскільки Львівське обласне управління статистики не є органом уповноваженим здійснювати класифікацію товарів та вирішувати питання щодо їх споживчих властивостей. Так згідно п.5.6 Положення "Про Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України" затвердженого Указом Президента України від 26.07.2000р. № 926/2000, інформаційне забезпечення з питань підтвердження відповідності саме надає Держстандарт. У своєму листі від 26.02.2002 року Держстандарт на запит ДШ у Галицькому районі повідомив, що всі види моторних олив відносяться до пально-мастильних матеріалів.

Крім того скаржник зазначає, що моторні оливи до пально-мастильних матеріалів віднесено і "Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" (v0043361-98) , затвердженими Наказом міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43. Про належність моторних мастил до пальномастильних матеріалів вказує і Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в Листі від 05.09.2001р. № 1-22/5477, який зокрема, вказує що пальномастильні матеріали - це всі сорти масел та мастил. А відповідно до згаданої ч. 4 п. 7 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) - право на застосування спрощеної системи оподаткування та обліку не поширюються на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами та пально-мастильними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, який брав участь у розгляді касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Львівської області та постанові Львівського апеляційного господарського суду у цій справі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у цій справі судами першої та апеляційної інстанції. При розгляді справи господарським судом Львівської області та здійсненні апеляційного провадження Львівським апеляційним господарським судом було встановлено наступне.

Приватний підприємець В-як З.П. був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа 23.11.1999 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію № 2591-ш. Основним видом господарської діяльності є роздрібна торгівля автозапчастинами. З 01.01.2002 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, згідно виданого свідоцтва про сплату єдиного податку № 236871 від 25 грудня 2001 року.

12.12.2002 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку на наступний 2003 рік, яка задоволена не була. Повідомляючи про відмову в видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2003 рік, податкова інспекція зазначила, що причиною для такої відмови є наявність у позивача податкової заборгованості за попередні податкові періоди. Крім того податкова інспекція стверджувала, що позивач здійснював торгівлю оливами моторними, які відносяться до групи пальномастильних матеріалів, а відтак він позбавлений права на отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було встановлено та підтверджено апеляційним судом при здійсненні апеляційного провадження, що позивачем своєчасно та в повному обсязі були сплачені всі податкові зобов'язання. В період про який йдеться приватний підприємець не здійснював торгівлю пально-мастильними матеріалами.

Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) , який набув чинності 22 листопада 2000 року, визначені правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва. Зокрема, запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності визнано одним з основних напрямків державної підтримки малого підприємництва.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва передбачена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) від 28 червня 1999 року № 746/99, яка полягає в оподаткуванні доходів за єдиним податком. Перехід на таку систему оподаткування здійснюється на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку, який видається за заявою суб'єкта малого підприємництва органами державної податкової служби за наявності встановлених цим Указом умов.

За приписами статті 1 цього Указу (727/98) суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи

6 членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких за календарний рік не перевищую 500 тисяч гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою формою в порядку визначеному "Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку" (z0752-99) .

В статті 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) визначено коло господарюючих суб'єктів, на яких не поширюється сфера його дії.

Зокрема, дія цього Указу (727/98) не поширюється на фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними виробами, тютюновими виробами та пально-мастильними матеріалами.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) оцінка доказів є виключною компетенцією місцевого та апеляційного судів. Касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини,, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази та, зокрема, надавати іншу оцінку доказам ніж ту яку надали їм попередні судові інстанції.

Оскільки, місцевий та апеляційний суди в повному обсязі дослідили надані сторонами докази, надали повну оцінку всім обставинам справи на які посилалися сторони у справі (зокрема, встановили відсутність у позивача заборгованості по податках і відсутність торгівлі пально-мастильними матеріалами) та вірно застосували приписи чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини у касаційної інстанції немає підстав для задоволення касаційної скарги скаржника.

З огляду на зазначене, постанову Львівського апеляційного господарського суду у цій справі слід залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, статтею НІ11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2003 року у справі № 5/1205-25/135 господарського суду Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова без задоволення.