ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N Б24/92/03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали Лівобережної МДПІ
касаційної скарги
на постанову від 18.12.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 16.09.2003р. господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № Б24/92/03 господарського суду
Дніпропетровської області
за заявою Прокурора Самарського району в інтересах
держави в особі Лівобережної МДПІ
до Гаражного кооперативу “Ветеран”,
м. Дніпропетровськ
про банкрутство
за участю представників сторони:
від Лівобережної МДПІ –
Черненко О.О., довір. від 06.02.2004 р. № 16125/10/10-1
Ткаченко І.М., довір. від 16.09.2003 р. № 12268/10/10-1
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
08.09.2003 р. за заявою Прокурора Самарського району в інтересах
держави в особі Лівобережної МДПІ порушено провадження у справі
№ Б24/92/03 про банкрутство Гаражного кооперативу “Ветеран”,
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справі порушено за правилами ст. 52 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, яка визначає порядок ліквідації
відсутнього боржника.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
16.09.2003р. (суддя – Калиниченко Л.М.) провадження у справі
припинено.
При винесені ухвали суд виходив з того, що в матеріалах справи
відсутні докази та у судовому засіданні кредитор не довів ознак,
згідно яких суд може застосувати ст. 52 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, а саме відсутність боржника чи його
керівника за місцезнаходженням або ненадання боржником до
державної податкової інспекції звітності протягом року.
Крім того, на думку суду, відсутні правові підстави для
порушення справи про банкрутство на загальних підставах.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.12.2003р. (судді: Коршун А.О. - головуючий, Виноградник
О.М., Джихур О.В.) ухвала залишена без змін, а апеляційна скарга
Лівобережної МДПІ - без задоволення з тих же підстав. При цьому,
суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження у
справі припинено обґрунтовано на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв’язку з відсутністю предмету спору,
оскільки боржник дійсно має невиконані зобов’язання зі сплати
штрафних санкцій та пені, але не є суб’єктом підприємницької
діяльності.
Лівобережна МДПІ з винесеною постановою та ухвалою не погодилось
та звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати оскаржені судові акти та
передати справу на розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ініціюючий кредитор
посилається на порушення судом норм матеріального права,
зокрема, ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) у разі, якщо керівні органи боржника
- юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі
ненадання боржником протягом року до органів державної
податкової служби згідно із законодавством податкових
декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за
наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи
про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором
незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання
зобов'язань.
Частиною 4 статті 5 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що положення
цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які діють у формі
споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.
Таким чином, Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачає, що його положення
підлягають застосуванню і до юридичних осіб, які прирівняні до
інших суб’єктів банкрутства, однак метою їх діяльності не є
отримання прибутку, тобто неприбуткові (некомерційні)
організації.
Однак, положення ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
до таких організацій
застосовуються не в повному обсязі, так як в даному випадку у
них відсутня підприємницька діяльність.
Тому, така підстава для порушення провадження у справі в порядку
ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, як наявність ознак, що свідчать про
відсутність підприємницької діяльності боржника, не є належною в
даних правовідносинах.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Гаражний кооператив
“Ветеран” набув прав юридичної особи та відноситься до
неприбуткових організацій, що підтверджує Лівобережна МДПІ.
Судом також встановлено, що Гаражний кооператив “Ветеран” та
його керівні органи перебувають за своїм місцезнаходженням, при
цьому Гаражний кооператив “Ветеран” несвоєчасно, але подає
фінансову звітність протягом року до подання заяви про порушення
справи про банкрутство прокурором.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку
щодо відсутні правових підстав для розгляду справи відповідно до
ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, а також відсутності ознак,
передбачених ч. 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, для переходу
провадження у справі на загальну процедуру банкрутства.
Колегія суддів зазначає, що посилання в касаційній скарзі на
порушення судом п. 20 Положення про державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого
постановою КМУ від 25.05.1998 р. № 740, щодо неподання змін до
Статуту Гаражного кооперативу “Ветеран” для перереєстрації, а
також п. 9 самої постанови КМУ стосовно неодержання свідоцтва
про державну реєстрацію нового зразка є необґрунтованим,
оскільки відповідність державної реєстрації кооперативу вимогам
чинного законодавства не є предметом розгляду даної справи.
Враховуючи викладене, винесені у справі судові рішення, що
оскаржуються Лівобережною МДПІ, відповідають нормам
матеріального і процесуального права та підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 6, 52 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Лівобережної МДПІ на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.12.2003р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 16.09.2003р. у справі № Б24/92/03 залишити без
задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.12.2003р. та ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 16.09.2003р. у справі № Б24/92/03
залишити без змін.