ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N А 25/166
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 10.12.02
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Н-ську
про визнання недійсним рішення СДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 04-С від 10.02.04
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 5053/10/08-06/1-14 від 24.02.04;
В.В.В. - дов. № 5569/10-08-06/1-14 від 27.02.04; Г.Г.Г. - дов.
№810/10/08-06/1-14 від 14.01.04
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 03.03.04. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 17.03.04 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 14.10.02 господарського суду Дніпропетровської
області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську від
02.04.02 № 159-08-02/4-05761850/5985 від 02.04.02 про застосування
та стягнення з ВАТ "ХХХ" сум штрафних (фінансових) санкцій ,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства, з посиланням на
те, що заборгованість стосовно якої закінчився строк позовної
давності, вважається безнадійним.
Постановою від 10.12.02 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 14.10.02 господарського суду
Дніпропетровської області скасовано. В позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли
після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна
суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи
перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права
власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням
боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством
України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем,
перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому
продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно
нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого
була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку
відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні
суми компенсації продавцю.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду ВАТ "ХХХ" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що у відповідності з п. 5.2.8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суми безнадійної
заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат,
у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не
привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості,
стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та
інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з
урахуванням норм статті 12 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Предметом даного спору є рішення №159-08-02/4-05761850/5985 від
02.04.02 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Н-ську, яким ВАТ "ХХХ" донараховано податок на додану вартість у
сумі 11063 грн. і застосовані фінансові санкції з податку на
додану вартість у сумі 2765, 75 грн., всього - у сумі 13828,75
грн.
Господарським судом встановлено, що позивач у 1998 році укладав з
юридичними особами договори на постачання продукції. Однак, деякі
контрагенти позивача своїх зобов'язань з оплати поставленої
продукції не виконали. Після закінчення строку позовної давності
позивачем у 2001 році списана дебіторська заборгованість за цими
договорами у сумі 66565, 56 грн.
Відповідно до п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли після продажу товарів (робіт,
послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж
товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках
повернення проданих товарів чи права власності на такі товари
продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним
у порядку, визначеному законодавством України, податок,
нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно
до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму
податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а
покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку
ж суму в протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У
зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових
зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Дана стаття регулює питання нарахування податку на додану вартість
при здійсненні операцій по списанню безнадійної дебіторської
заборгованості і не ставить в залежність таке списання від
будь-яких інших умов, в тому числі від застосування (чи не
застосування) підприємством ст. 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Поняття валових витрат та їх складові визначені статтею 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації
вартості товарів, що придбаваються таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зокрема згідно припису підпункту 5.2.8 названої статті
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до
валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких
боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми
заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дано визначення поняття "безнадійна
заборгованість", згідно якого безнадійна заборгованість - це
заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак,
зокрема заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк
позовної давності.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регулюється порядок врегулювання
сумнівної, безнадійної заборгованості саме (виключно) в межах
строку позовної давності. У той час, як визначення безнадійної
заборгованості, як заборгованості за зобов'язаннями, за якою минув
строк позовної давності (тобто стягнення якої унеможливлене
сплином строку) визначене приписом ч. 2 п. 1.25 ст. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
серед інших безнадійних заборгованостей, стягнення яких неможливе
за іншими ознаками, ще в межах терміну позовної давності.
Таким чином судом першої інстанції вірно застосований припис п.п.
5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
згідно якого до валових витрат
відноситься сумнівна, безнадійна заборгованість яка є безнадійна
до стягнення у межах строку позовної давності (за вказаними
Законом ознаками) і безнадійна, через сплив строку позовної
давності.
Наведені обставини справи свідчать про помилковість висновків
апеляційного суду щодо визнання рішення податкової служби про
нарахування позивачеві податку на прибуток та санкцій за його
несплату, прийнятим у відповідності з приписами чинного
законодавства.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 10.12.02 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи № А25/166 скасувати.
Рішення від 14.10.02 господарського суду Дніпропетровської області
з даної справи залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко