ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2004                                     Справа N 42/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            акціонерної енергопостачальної компанії

відкритому засіданні     “Київенерго”, м. Київ (далі – АЕК

матеріали касаційної     “Київенерго”)

скарги                   

на постанову             Київського апеляційного господарського

                         суду від 26.11.2003

у справі                 господарського суду м. Києва

                         № 42/13

за позовною заявою       АЕК “Київенерго”

до                       відкритого акціонерного товариства

                         “Київміськбуд-3” в особі структурного

                         підрозділу будівельного управління № 45

                         (далі – ВАТ “Київміськбуд-3” в особі

                         структурного підрозділу будуправління

                         № 45)

про   стягнення 119549,43 грн.

представник позивача     Комісар С.П. , Балеєва М.П.

представник відповідача  Гнесюк м. І.

                       В С Т А Н О В И В:

У  позовній заяві позивач просить стягнути 109448,30 грн.  боргу

за  спожиту  теплову  енергію, 4942,68 грн. пені,  3917,16  грн.

інфляційної складової боргу, 1241,29 грн. – 3% річних та  судові

витрати.

Господарський  суд  м.  Києва  рішенням  від  30.09.2003   позов

задовольнив  частково в сумі 109448,30 грн. боргу, 3917,19  грн.

збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1241,11 грн.  3%

річних з простроченої суми, 3904,15 грн. пені та судові витрати.

Київський   апеляційний   господарський   суд   постановою   від

26.11.2003  рішення  господарського  суду  змінено,  резолютивну

частину викладено в іншій редакції.

Позов задоволено частково в сумі: 74452,18 грн. основного боргу,

844,39  грн. 3% річних, 2664,65 грн. збитків внаслідок інфляції,

1108,61  грн. витрат по сплаті держмита та 76,95 грн. витрат  на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В  частині стягнення пені відмовлено тому, що у договорі сторони

не встановили конкретного розміру відповідальності.

У  касаційній скарзі ставиться питання про скасування  постанови

апеляційної  інстанції з підстав порушення норм матеріального  і

процесуального права.

Розглянувши  доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали

справи  і  проаналізувавши  на  підставі  встановлених   у   ній

фактичних   обставин  правильність  застосування  при  прийнятті

оскаржуваної   постанови  норм  матеріального  і  процесуального

права,  Вищий  господарський суд України  вважає,  що  касаційна

скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між  сторонами  18.03.2002 був укладений  договір  №  811584  на

постачання   теплової  енергії  у  гарячій  воді   за   адресою:

вул.Авдієнко-Верховинця,2 у м. Києві.

Строк дії договору до 01.05.2002.

У  додатках  до  договору  сторони визначили  обсяги  постачання

теплової   енергії,  тарифи  і  порядок  розрахунків  та   умови

припинення подачі теплової енергії.

За   висновками  апеляційної  інстанції  договір  на  постачання

теплової  енергії  від 18.03.2002 припинив  свою  дію,  однак  в

подальшому   посилається   на  те,   що   зобов’язання   повинні

виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Суд  апеляційної  інстанції визнав вказаний  договір  таким,  що

втратив   чинність   без   матеріально-правового   обгрунтування

зазначеної процесуальної дії.

Термін  дії  договору  №  811584  був  визначений  сторонами  до

01.05.2002,   однак   суди   не   з’ясували   правову    природу

взаємовідносин сторін після зазначеного терміну, а тому ухвалені

у  справі  судові рішення не містять повного юридичного  аналізу

правовўдносин сторін, а правові висновки, що містяться в них, не

грунтуються  на  конкретних  матеріально-правових   нормах.   Не

з’ясовано  питання  щодо  наявності у відповідача  (структурного

підрозділу) прав сторони по справі.

Зазначені   висновки  дають  підстави  вважати  необгрунтованими

рішення  судів місцевої та апеляційної інстанцій,  а  тому  вони

підлягають скасуванню.

Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду  першої

інстанції  необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і   повно

з’ясувати   та   перевірити  всі  фактичні   обставини   справи,

встановити  дійсні права та обов’язки сторін і в залежності  від

встановленого  правильно застосувати норми матеріального  права,

що  регулюють  спірні  правовідносини  та  ухвалити  законне   і

обгрунтоване рішення.

Керуючись    ст.ст.    111-5,   111-7,   111-9    Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

26.11.2003   та  рішення  господарського  суду  м.   Києва   від

31.09.2003 у справі № 42/13 скасувати. справу передати на  новий

розгляд до господарського суду м. Києва.