ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 37/215
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного підприємства "ВЗ" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27 жовтня 2003 року у справі № 37/215 за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Е" до державного
підприємства "ВЗ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Е"
звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до державного
підприємства "ВЗ" про стягнення пені у розмірі 84233,31 грн. та
судових витрат, вказуючи на те, що відповідно до умов договорів
№ 2072-пг-97 та 3 2072-пг-98 відповідач не провів оплати
корпорації "ЗНГ" вартості поставленого газу загальною вартістю
217731,78 дол. США. Вказана заборгованість, яка складає 1183829,46
грн., стягнута рішенням господарського суду м. Києва від 11 жовтня
2001 року.
Посилаючись на укладений ним та корпорацією "ЗНГ" договір уступки
вимоги від 25 лютого 2002 року, згідно якого до нього перейшло
право вимоги всієї заборгованості за поставлений по вказаних
договорах природний газ, та не проведення відповідачем
розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача пеню у
вказаному розмірі за період з 5 вересня 2002 року по 4 березня
2003 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14 травня 2003 року в
позові товариству з обмеженою відповідальністю "Е" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27
жовтня 2003 року дане рішення місцевого суду скасовано, позов
задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в
розмірі 84233,31 грн. та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду
другої інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду,
посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну
скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів,
викладених у скарзі.
Заслухавши пояснення представників сторін, які кожен окремо
підтримали доводи, що викладені в касаційній скарзі та у відзиві
на неї, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи сторін,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно договору
№ 88-0-2002 від 25 лютого 2002 року корпорація "ЗНГ" передала
позивачу право вимоги виконання зобов'язань відповідача за
договорами поставки газу № 2072-пг-97 від 1 січня 1997 року та
№ 2072-пг-98 від 29 грудня 1997 року, на підставі яких заявлено
вимоги про стягнення пені.
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий суд виходив з
того, що позивачем ненадані договори № 2072-пг-97 від 1 січня 1997
року та № 2072-пг-98 від 29 грудня 1997 року та того, що чинне
законодавство не надає стягувачеві право уступити виконання
судового рішення іншій особі, пов'язуючи це з тим, що з
відповідача на користь корпорації "ЗНГ" рішенням господарського
суду м. Києва від 11 жовтня 2001 року у справі № 23/527 стягнута
заборгованість за поставлений газ у розмірі 1183829,46 грн.
Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення, суд
другої інстанції виходив з того, що уступка позивачеві права
вимоги ґрунтується на чинному законодавстві, а тому, встановивши,
що в процесі виконавчого провадження здійснена заміна стягувача -
корпорації "ЗНГ" на позивача, згідно договору від 25 лютого 2002
року, та не погашення відповідачем заборгованості, суд дійшов
висновку про необхідність задоволення позову.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій погодитись не
можна, оскільки вони, в порушення ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ґрунтуються на неповно
встановлених даних.
Зокрема, суд другої інстанції не звернув уваги на те, що позивач
набув права вимоги згідно договорів № 2072-пг-97 від 1 січня 1997
року та № 2072-пг-98 від 29 грудня 1997 року, проте в матеріалах
справи вказані договори відсутні, а наявні значаться під іншими
номерами.
З цього приводу суд другої інстанції не висловив своїх доводів та
міркувань щодо посилання в рішенні суду першої інстанції на
відсутність даних договорів, а місцевий суд, в свою чергу, не
спростував тверджень позивача, що саме за наявними у справі
договорами у нього виникло право вимоги виконання зобов'язань за
договором уступки вимоги.
За таких обставин, постановлені судові рішення не можна визнати
законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
з'ясувати, за невиконання яких договорів з відповідача на користь
корпорації "ЗНГ" рішенням суду від 11 жовтня 2001 року у справі
№ 23/527 стягнута заборгованість, оскільки в ньому відсутні такі
дані, перевірити дійсність вимог, переданих позивачу згідно
договору уступки вимоги, встановити повно і об'єктивно обставини
справи, що мають значення для вирішення спору, дійсні права та
обов'язки сторін і в залежності від встановленого та вимог закону
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "ВЗ" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 14 травня 2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 27
жовтня 2003 року у справі № 37/215 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.