ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2004                                     Справа N 20-3/207

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            товариства з обмеженою відповідальністю

відкритому засіданні     торговий комплекс “Приветливый”,

матеріали касаційної     м. Севастополь (далі – ТОВ ТК

скарги                   “Приветливый”)

на постанову             Севастопольського апеляційного

                         господарського суду від 11.09.2003

у справі                 господарського суду м. Севастополя

                         № 20-3/207

за позовною заявою       приватного підприємця Лебедєвої Ірини

                         В’ячеславівни, м. Севастополь

                         (далі – ПП Лебедєва І.В.)

до                       ТОВ ТК “Приветливый”

про   стягнення 819 грн.

Представник позивача Лебедева І.В.

                       В С Т А Н О В И В:

В   травні   2003  позивач  звернувся  до  господарського   суду

м.  Севастополя  позовною  заявою про  стягнення  з  відповідача

заборгованості по договору № 1-а від 11.01.99 в сумі 819 грн.

Господарський  суд  м.  Севастополя рішенням  від  25.07.2003  в

позові  відмовлено  з  посиланням на  пропуск  позивачем  строку

позовної давності.

Севастопольський  апеляційний господарський суд  постановою  від

11.09.2003  скасував рішення господарського суду м.  Севастополя

від 25.07.2003 і позов задовольнив.

За  висновками апеляційної інстанції строк позовної давності  не

пропущено.

В  касаційній  скарзі порушено питання про скасування  постанови

апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування  норм

матеріального та процесуального права.

Обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали

справи,  Вищий  господарський суд України вважає,  що  касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Договір  № 1-а був укладений 14.01.99 за яким позивач постановив

відповідачу на консигнацію товар на суму 2131 грн.

Умовами   договору   (п.  2.4.4)  оплата  за   одержаний   товар

здійснюється  після  його реалізації. Одностороння  відмова  від

виконання зобов'язань згідно ст. 162 ЦК не допускається.

За  висновками  апеляційної інстанції право на позов  виникло  у

позивача  з  моменту одержання позивачем відповіді на претензію.

Тобто  з моменту одержання цієї відповіді позивач довідався  про

порушення  його  прав  і з позовом про стягнення  заборгованості

позивач звернувся в межах строку позовної давності.

Межі перегляду справи в касаційній інстанції визначені ст. 111-7

ГПК згідно якої касаційна інстанція переглядає судові рішення на

підставі   встановлених  фактичних  обставин  справи   перевіряє

застосування   судом  першої  чи  апеляційної   інстанції   норм

матеріального і процесуального права.

Суд  апеляційної  інстанції вирішив  спір  відповідно  до  вимог

законодавства, тому підстав для її скасування немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

11.09.2003  у  справі  № 20-3/207 залишити без  змін,  касаційну

скаргу без задоволення.