ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 9/49/3713
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши Приватного сільськогосподарського
касаційну скаргу підприємства ім. Пархоменка
на постанову від 14.11.2003
Житомирського апеляційного господарського
суду
у справі № 9/49/3713
господарського суду Житомирської області
за позовом Житомирського обласного дочірнього
підприємства ДАК “Х”
до Приватного сільськогосподарського
підприємства ім. Пархоменка
про стягнення 14808 грн. 72 коп.
за участю представників сторін:
позивача
відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.05.2003
у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
14.11.2003 рішення місцевого господарського суду скасовано,
позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача
14808 грн. 72 коп.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного
господарського суду відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, посилаючись на те, що справа була розглянута без
його участі і його ніхто про час і місце засідання суду не
повідомляв, та що сторонами був визначений строк розрахунку за
поставлену продукцію і тому позивач пропустив строк позовної
давності.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Житомирський апеляційний господарський суд зазначив, що в основу
рішення місцевого господарського суду покладена та обставина, що
позивачем порушено строк позовної давності, оскільки позивач про
своє порушене право дізнався 1.09.1999 року.
По накладній № 20 від 2.07.1998 та довіреності серія ЕАЗ №
132125 від 30.06.1998 через Кіндер О.М. колективне
сільськогосподарське підприємство ім. Пархоменка одержало від
позивача хімічні засоби захисту рослин, а саме: раундак – 380
л., паноктін – 200 л. на загальну суму 14808 грн. 72 коп.
Згідно довідки управління сільського господарства та
продовольства Любарської райдержадміністрації Житомирської
області ПСП ім. Пархоменка є правонаступником КСП ім.
Пархоменка. Як зазначив апеляційний господарський суд відповідач
не спростував факт отримання від позивача засобу захисту рослин
в зазначеній кількості.
В зв’язку з не проведенням відповідачем розрахунків, позивач
направив претензію за № 1722 від 17.10.2000 з вимогою оплатити
заборгованість в сумі 14808 грн. 72 коп.
Згідно ст. 165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк
виконання зобов’язання не встановлений, кредитор вправі вимагати
виконання зобов’язання, а боржник вправі провести виконання в
будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в
семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором.
Враховуючи, що вимога про оплату була заявлена скаржником
17.10.2000, а позов до суду поданий 29.11.2002, тобто в межах
строку позовної давності, апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що в матеріалах справи відсутні докази погодження
сторонами дати проведення розрахунків до 1.09.1999 і тому
висновок місцевого господарського суду про пропущення позивачем
строку позовної давності є необґрунтованим.
Враховуючи наведене та, що згідно ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
немає права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду,
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх. Щодо доводу відповідача
про те, що він не був належним чином повідомлений про час і
місце судового засідання то він не відповідає матеріалам справи,
оскільки згідно ухвали апеляційного господарського суду від
28.08.2003 (а.с. 44) сторони повідомлені про день слухання
належним чином, про що свідчить відмітка суду. Згідно протоколу
судового засідання від 11.11.2003 також вбачається, що
представник відповідача М-ко І.Я. в судовому засіданні був
присутній і надав суду свої пояснення та заперечення щодо
доводів апеляційної скарги. Він також знав про оголошення
перерви в засіданні суду до 14.11.2003, про що свідчить вказаний
протокол і зауваження на нього не подано, що свідчить про
необґрунтованість вказаного доводу і тому порушення ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
вбачається.
На підставі вищенаведеного Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 14.11.2003 є обґрунтованою, відповідає
матеріалам справи та чинному законодавству і підстав для її
скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
14.11.2003 у справі № 9/49/3713 залишити без змін, а касаційну
скаргу – без задоволення.