ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 8/143-Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали ТОВ “Техно-Трейд”, м. Жовкла
касаційної скарги
на постанову від 28.11.2003р. Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/143-Б господарського суду
Хмельницької області
за заявою ТОВ “Техно-Трейд”, м. Жовкла
до ЗАТ “Цукор-Поділля”, м. Городок
про банкрутство
за участю представників сторін:
ЗАТ “Цукор-Поділля” –Мельниченко Г.В., дор. від 01.06.2003 р.
б/н;
Лакіза О.Б., дор. від 10.03.2004 р. б/н
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.06.2003
р. (суддя Степанюк А.Г.) за заявою ТОВ “Техно-Трейд” порушено
справу № 8/143-Б про банкрутство ЗАТ “Цукор-Поділля”, введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру
розпорядження майном та призначено розпорядника майна. Крім
того, вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
28.11.2003р. (судді: Веденяпін О.А. - головуючий, Голубєва Г.К.,
Майор Г.І.) апеляційну скаргу боржника задоволено частково,
ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.06.2003
р. скасовано в частині призначення розпорядником майна
Машевського В.Є., заборони власнику майна боржника або
уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо майнових активів,
реорганізації чи ліквідації юридичної особи – боржника, заборони
боржникові без згоди арбітражного керуючого укладати
цивільно-правові угоди, предметом яких є відчуження та/або
обтяження належних ЗАТ “Цукор-Поділля” активів, зокрема передачі
рухомого та нерухомого майна товариства в оренду, заставу,
внесення відповідного майна чи майнових прав як внеску до
статутного фонду юридичних осіб та розпорядження майном іншим
чином, одержання та видачі позик (кредитів), поручительства та
видачі гарантій, уступки вимоги, переводу боргу, а також
передачі майна боржника в довірче управління.
При винесені постанови суд апеляційної інстанції виходив з того,
що кредитором не було надано суду першої інстанції документів на
підтвердження вимог, які могли бути підставою для порушення
справи про банкрутство. З огляду на те, що ухвала про порушення
провадження у справі не підлягає оскарженню, скасуванню підлягає
лише ухвала в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог
кредиторів та призначення розпорядника майна.
Не погоджуючись з даною постановою, ТОВ “Техно-Трейд” звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі
ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ “Техно-Трейд” посилається
на те, що суд в порушення ст. ст. 6, 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 26 Закону України “Про судоустрій України”
( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 11 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
вийшов за межі судового розгляду,
установлених вказаними нормами права.
На думку заявника, розпорядника майна призначено на законних
підставах та статтею 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможностў боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачено необхідність яких-небудь умов для
вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Крім того,
судом також порушено ст.ст. 12, 13 вказаного закону, ст.ст. 33,
104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) справа про банкрутство порушується
господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
(кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірними вимогами
кредиторів вважаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші
вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи
розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Також, положення ч. 8 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачають, що
до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема,
рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги
кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового
документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється
списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням
банківською установою боржника про прийняття цього документа до
виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи
(виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші
документи, які підтверджують визнання боржником вимог
кредиторів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ініціюючим
кредитором не було надано суду першої інстанції документів на
підтвердження своїх вимог до боржника, які могли бути підставою
для порушення справи про банкрутство.
Тобто, ТОВ “Техно-Трейд” не було надано суду відповідних доказів
невиконання боржником рішення суду першої інстанції щодо
стягнення з боржника заборгованості за векселями, у
відповідності до чинного законодавства, в примусовому порядку
через державну виконавчу службу протягом трьох місяців.
Отже, неподання таких доказів свідчить про безпідставність
порушення справи про банкрутство, оскільки не підтверджує
неплатоспроможність боржника.
Однак, ухвала про порушення справи про банкрутство не підлягає
оскарженню. Так, пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює серед основних засад
судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного
оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених
законом. Зокрема, такий випадок встановлений частиною 1 ст. 106
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до положень якої ухвали місцевого господарського суду
можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках,
передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскарження зазначеної ухвали чинним законодавством не
передбачено, тому правомірність порушення справи про
банкрутство, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, може
бути перевірено місцевим господарським судом лише на стадії
підготовчого засідання суду, на якому суд з’ясовує ознаки
неплатоспроможності боржника та наявність перешкод для
подальшого руху справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3
ст. 3-1 Закону до призначення арбітражним керуючим
(розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа має
подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що
вона не належить до жодної категорії зазначених в цій частині
осіб. При цьому, арбітражний керуючий при призначенні в
письмовій формі має виявити свою згоду на призначення його,
зокрема, розпорядником майна у певній справі.
Така заява не була надана суду, отже ухвала була винесена за її
відсутності в порушення встановленого Законом порядку.
При введенні процедури розпорядження майном та відповідно
одночасно призначенні розпорядника майна мають місце правові
наслідки для боржника: вводяться певні обмеження щодо
провадження господарської діяльності боржником (частини 11-13
ст. 13 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Таким чином, місцевий господарський суд, з одного боку,
безпідставно порушив справу про банкрутство та, з іншого боку,
необґрунтовано призначив розпорядника майна, ввівши обмеження
пов’язані з його участю, тим самим заборонив боржнику вчиняти
певні дії.
За таких обставин справи, суд апеляційної інстанції, оцінивши
всі докази, якими суд першої інстанції керувався при порушені
справи про банкрутство, правомірно дійшов висновку, що оскільки
справу про банкрутство ЗАТ “Цукор-Поділля” порушено
безпідставно, то введення обмеження право- та дієздатності
боржника є передчасним.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія
суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського
апеляційного господарського суду.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 31, 6, 7, 11,
13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 106, 111-5,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Техно-Трейд” на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 28.11.2003р.
у справі № 8/143-Б залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 28.11.2003р. у справі № 8/143-Б залишити без змін.