ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 7/378
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "ЗАК" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 12 листопада 2003 року у
справі № 7/378 за позовом відкритого акціонерного товариства "ЗАК"
до науково-виробничої фірми "К" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року відкрите акціонерне товариство "ЗАК" звернулось
до господарського суду м. Києва з позовом до Наукововиробничої
фірми "К" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про
зобов'язання відповідача прийняти від позивача на умовах договору
№ РП 0007/30-5/063(2000) від 12 червня 2000 року автокран КС-4574А
на шасі автомобіля КРАЗ-250 загальною вартістю 363000 грн. та
стягнути з відповідача з урахуванням уточнених вимог
заборгованість у зазначеній сумі, 31944 грн. інфляційних
донарахувань, 11600,05 грн. 3 % річних, 50686,10 грн. збитків та
судові витрати, посилаючись на невиконання відповідачем умов
вказаного договору щодо отримання виготовленої продукції по оплаті
її вартості.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 серпня 2003 року
позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 363000 грн. основного боргу, 31944 грн. індексу інфляції,
11600 грн. 05 коп. 3% річних та судові витрати в сумі 1618,02 грн.
Зобов'язано відповідача протягом 10 днів з моменту набрання
рішенням законної сили отримати у позивача автомобільний кран
марки КС-4574А на шасі автомобіля КРАЗ-250 вартістю 363000 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12
листопада 2003 року зазначене рішення місцевого суду скасовано,
прийнято нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з позивача на
користь відповідача 850 грн. державного мита за перегляд рішення в
апеляційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що вона
прийнята в результаті порушення і неправильного застосування норм
матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення
місцевого суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без
задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову без змін,
вказуючи на безпідставність тверджень касаційної скарги.
В судовому засіданні оголошена перерва на 10 та 17 березня 2004
року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями 12 червня 2000 року між сторонами укладено
договір № РП 0007/30-5/663, відповідно до якого позивач взяв на
себе зобов'язання виготовити і реалізувати автомобільний кран
КС-4574А на шасі автомобіля КРАЗ-250, а відповідач - прийняти і
оплатити продукцію.
Умовами договору визначено, що поставка продукції здійснюється на
умовах франко-завод.
Встановивши дані обставини, а також те, що відповідач не отримав
виготовлений у липні 2000 року автокран та не оплатив його
вартість, місцевий суд дійшов висновку про необхідність
задоволення позову у визначених ним межах на підставі норм
матеріального права, що регулюють умови виконання зобов'язань,
забезпечення виконання зобов'язань, відповідальність за порушення
зобов'язань та купівлю-продаж.
Не погоджуючись з висновками місцевого суду, апеляційний
господарський суд, застосувавши Міжнародні правила по тлумаченню
термінів "І" та встановивши, що позивачем не виконані їх умови
щодо поставки продукції на умовах франко-завод, а також визначивши
строк виконання зобов'язання зі строком дії договору і невиконання
позивачем своїх зобов'язань за договором, дійшов висновку про
необхідність скасування рішення місцевого суду та відмовив у
задоволенні позову.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій погодитись не
можна, оскільки вони, всупереч вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ґрунтуються на неповно
встановлених обставинах справи та без належного з'ясування дійсних
прав і обов'язків сторін у спірних правовідносинах, визначення
норм матеріального права, що їх регулюють.
Зокрема, судом першої інстанції правова природа договору, на
підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, визначена як
купівляпродаж, оскільки при вирішенні спору ним застосовані ст.ст.
224, 232 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно
у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно укладеного між сторонами договору позивач зобов'язався
передати відповідачу продукцію в строк, який не збігається з
моментом укладення договору.
На вказані умови суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку
з чим дійшов передчасного висновку про застосування до спірних
правовідносин вказаної норми матеріального права.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд другої інстанції не
визначив правової природи договору і не зазначив норм
матеріального права, якими він керувався, приймаючи нове рішення,
мотивів їх застосування, допустивши порушення вимог ст. 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
виключає можливість перевірки правильності їх застосування.
Попередніми судовими інстанціями недостатньо повно досліджені
умови договору щодо строку виконання зобов'язань. Не обґрунтовано
судом другої інстанції висновок щодо строку виконання зобов'язання
зі строком дії договору, що впливає на правильність застосування
положень ст. 213 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
При цьому судом не враховані підстави припинення зобов'язань,
передбачені главою 19 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна
визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
встановити дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ЗАК"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 26 серпня 2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 12
листопада 2003 року у справі № 7/378 скасувати, а справу передати
до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.