ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 6/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.11.2003 року
у справі за позовом Обласного комунального підприємства "XXX"
до Державного міжрайонного підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства
"YYY"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості в сумі 221 062,84 грн., посилаючись на
те, що останній неналежним чином виконав договірні зобов'язання з
розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.
2003 року стягнуто з відповідача на користь позивача 221062, 84
грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.11.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено
норми матеріального та процесуального права, і тому просить
прийняту ним постанову скасувати та позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ДКП "ZZZ" і відповідачем
було укладено договір № 20-с від 08.09.1998 року, за умовами якого
сторони за цим договором зобов'язалися здійснити зустрічні взаємні
поставки продукції, та договір № 27 від 09.04.1998 року, за яким
відповідач зобов'язався поставити продукцію, а ДКП "ZZZ" в якості
розрахунків передати боргові зобов'язання заводу "QQQ". У
подальшому для врегулювання взаємних поставок продукції ДКП "ZZZ"
і відповідач уклали договір № 67-с від 25.12.1998 року.
Відповідно до вимог ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, договору.
Проте, суди на зазначені вимоги норми матеріального права уваги не
звернули, та не з'ясували, яке зобов'язання виникає у відповідача
з договорів, якими обгрунтований заявлений позов, і чи були
встановлені строки виконання цього зобов'язання.
Разом з цим, судам слід було ретельніше з'ясувати дійсні
обставини, пов'язані з правонаступництвом заявлених позивачем
вимог з урахуванням доводів обох сторін, і дослідити питання про
те, чи не стосується вирішення даного спору прав і обов'язків
особи, що була реорганізована, та особи, яка була створена під час
реорганізації разом з позивачем.
До того ж, суду слід було мати на увазі, що в разі виникнення при
вирішенні господарського спору питань, роз'яснення яких
потребують спеціальних знань, господарський суд призначає
відповідну судову експертизу відповідно до ст. 41 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин судові рішення попередніх інстанцій не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.11.2003 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 24.07.2003 року скасувати, і справу № 6/240 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук