ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 2-13/12766-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши Керченського міського центру зайнятості
матеріали касаційної
скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.11.2003
у справі АР Крим
господарського суду
за позовом Керченського міського центру зайнятості
до КП “Підрядне спеціалізоване
ремонтно-будівельне управління зеленого
будівництва і комплексного благоустрою”
про стягнення 3 675,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Жаглов А.Г. – за довіреністю № 01-495/01-22
від 09.03.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року Керченський міський центр зайнятості
звернувся до суду з позовом про стягнення з КП “Підрядне
спеціалізоване ремонтно-будівельне управління зеленого
будівництва і комплексного благоустрою” 3 675,00 грн. грн.
несплачених страхових внесків.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.09.2003 в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.11.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну
скаргу в якій просить скасувати попередні судові рішення та
ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело
до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
роботодавці зобов’язані сплачувати страхові внески в розмірах,
встановлених Законом України “Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування”
( 2213-14 ) (2213-14)
на загальнообов’язкове державне страхування, в тому
числі на випадок безробіття.
Порядок нарахування та сплати таких внесків визначено
Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства праці та
соціальної політики України, № 339 ( z0030-01 ) (z0030-01)
від 18.12.2000.
Згідно п. 7.1 наведеної вище Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль за
правильним, своєчасним надходженням внесків здійснюються
центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
КП “Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління
зеленого будівництва і комплексного благоустрою” зареєстрований
як платник внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування України на випадок безробіття.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до справки
– розрахунку сума внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття складала 3 675,0
грн.
В разі несвоєчасної сплати страхових внесків страховики
сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків
(недоїмки), штраф та пеню.
Згідно з діючим законодавством спеціальним законом з питань
оподаткування, нарахування та сплати пені та штрафних санкцій,
застосовуючи до платників податків контролюючими органами, є
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до пп. 2.1.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органи фонду
загальнообов’язкового державного соціального страхування є
контролюючими органами.
Згідно пп. 2.3.1 п. 22 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органами,
уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є
виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх
компетенції.
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
забороняється будь-яка
уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника
податків третім особам, а також уступка контролюючим органом
права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками
суду, що органи фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування є контролюючими органами та мають право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти їх
нарахування та сплати. В той же час, дані органи не є органами
стягнення в розумінні Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що внески на
соціальне державне страхування в розумінні п. 1.2. ст. 1 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ мають статус податкового зобов’язання, порядок та
строки виплати якого передбачений не тільки Законом № 2181, але
й іншими Законами в даному випадку Законом України “Про
загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття”
( 1533-14 ) (1533-14)
№ 1533. Таким чином, положення Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
не виключає застосування Закону № 1533, а навпаки
має відсилку до інших Законів.
Судами встановлено, що сума внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття узгоджена,
про що свідчить копія листа звірки недоїмки від 01.07.2003 р.
Відповідно до п. 6.2.1, 6.2 ст. 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, якщо
контролюючий орган який провів процедуру узгодження суми
податкового зобов’язання з платником податків, не є податковим
органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному
податковому органу подання про здійснення заходів з погашення
податкового боргу платників податків, а також розрахунок його
розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові
вимоги.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.11.2003 у справі № 2-13/12766-03 залишити без змін.