ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 2/251а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Ч-ської області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 09.12.03
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до ДПІ у м. Н-ську
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 1-1713 від 31.12.03
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 3237/10-008 від 15.03.04; В.В.В.
- дов. № 3238/10-008 від 15.03.04; Г.Г.Г. - дов. № 3239/10-008 від
15.03.04; Д.Д.Д. - дов. № 3240/10-008 від 15.03.04;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.10.03 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень рішень № 0000122344/1 від 13.06.03 та № 0001162342/0
від 20.05.03.
Постановою від 09.12.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 06.10.03 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна є звітним податковим документом,
який складається в момент виникнення податкових зобов'язань
продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і
відповідність їх податковим зобов'язанням несе саме продавець, а
не покупець, який отримує податкові накладні.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що податкова накладна
видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його
вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший
розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу
товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням
суми податку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекція
у м. Н-ську Ч-ської області звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
регламентує порядок віднесення сум податку на додану
вартість до податкового кредиту. Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі порушення продавцем порядку
виписування податкової накладної покупець має право звернутися до
кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до
податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються
копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що
засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана
заява є підставою для включення до податкового кредиту суми
податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг). Відповідної заяви з необхідними
документами позивачем надано не було, тому включення останнім сум
ПДВ до податкового кредиту не мало законних підстав.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 20.05.03 за
№0001162342/0 та від 13.06.03 за №0000122344/1, якими на підставі
п.п.4.2.2 "б" п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, п.п.17.1.6. п.17.1. ст.17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.п.12, 15 Порядку
заповнення податкової накладної ( z0233-97 ) (z0233-97)
, позивачу визначені
суму податкового зобов'язання з ПДВ та застосовані фінансові
санкції.
Підпунктом 7.2.1., 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що платник податку
зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити
зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;
- дату виписування податкової накладної; - назву юридичної особи
або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої
як платник податку на додану вартість; - податковий номер платника
податку (продавця та покупця); - місце розташування юридичної
особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої
як платник податку на додану вартість; - опис (номенклатуру)
товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); - повну
назву отримувача; - ціну продажу без врахування податку; - ставку
податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; -
загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової
накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів
(робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим
документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У
разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна видається у разі
продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У
будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або
платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт,
послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
Господарськими судами встановлено, що податковий кредит сформовано
позивачем за податковими накладними, які містять всі її реквізити
та оформлені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, вважає, що господарські суди при вирішенні спору
правомірно виходили з принципу верховенства права, застосовуючи
норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до приписів ст.ст. 4, 9 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
відповідальність за формування
податкових зобов'язань, податкового кредиту, сплату податків
носить персоніфікований характер.
Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що платник податку - це особа, яка згідно
з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа,
яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 09.12.03 Донецького апеляційного господарського суду
зі справи № 2/251а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко