ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N107/18-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у відкритому приватного підприємця Шевченка
засіданні матеріали В’ячеслава Михайловича, м. Тетіїв,
касаційної скарги Київської обл. (далі – ПП Шевченко В.М.)
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.01.2004
у справі господарського суду Київської області
№ 107/18-03
за позовною заявою закритого акціонерного товариства
“Агропромислова компанія “Нива України”,
м. Київ (далі – ЗАТ “АПК “Нива України”)
до ПП Шевченка В.М.
про стягнення 68 531 грн. 40 коп.
представники:
позивача - Руденко О.А.
відповідача - Шевченко В.М., Мусійко В.В.
В С Т А Н О В И В:
В позовній заяві позивач просить стягнути збитки у розмірі 68531
грн. 40 коп. в т.ч. 4851 грн. вартості неповерненого майна,
19580 грн. 40 коп. втраченої вигоди за договором зберігання
№ 18Л від 18.11.2002.
Господарський суд Київської області рішенням від 20.06.2003 в
позові відмовлено, оскільки суд визнав недоведеним позивачем
факт невиконання відповідачем свого зобов’язання за договором.
Київський апеляційний господарським суд постановою від
21.01.2004 скасував рішення господарського суду від 20.06.2003 і
позов задовольнив тому, що позовні вимоги обгрунтовані і
підтверджені матеріалами справи.
Скаржник вважає, що постанова винесена незаконно з порушенням
норм матеріального і процесуального права, в її основу покладено
висновки, які не тільки не відповідають, але й суперечать
фактичним обставинам справи, а тому, на думку скаржника,
постанова підлягає скасуванню.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Між сторонами 18.11.2002 був укладений договір схову № 18Л, за
яким позивач по акту приймання-передачі від 20.11.2002 передав
на зберігання товар.
За умовами договору (п. 3.2) позивач зобов’язався зняти товар з
відповідального зберігання до 30.05.2003.
Взаємовідносини сторін за договором схову врегульовані главою 36
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Судом не досліджено належним чином щодо дотримання сторонами
правил порядку припинення договору схову встановлених ст. 415 ЦК
і відповідальності охоронця (ст. 418 ЦК) та розміру
відповідальності охоронців (ст. 419 ЦК).
Відповідно до ст. 203 ЦК під збитками розуміються витрати,
зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майном, а також
не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби
зобов’язання було виконано боржником.
У даному випадку позивач має довести, що він поніс збитки саме з
вини відповідача.
Щодо сплати послуг по наданню юридичної допомоги сплачено і
позивачем ТОВ ПК “Паритет” платіжним дорученням № 476 від
31.03.2003 в сумі 6853 грн. 14 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають сплаті за послуги
адвоката, визначаються у порядку, встановленому законом “Про
адвокатуру” ( 2887-12 ) (2887-12)
де в ст. 2 визначено поняття особи,
котра є адвокатом. Таким чином, ст. 44 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає
відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені
стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким
представником. Апеляційна інстанція на вказані вимоги закону
уваги не звернув і зробив неправильний висновок, проте сума
визначена до сплати у договорі про подання юридичних послуг
відноситься до складу судових витрат.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа
підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічного оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Київської області від 20.06.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.01.2004 у справі № 107/18-03 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Київської області.