ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 31/341
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "СФ", м. Київ
(далі - ПП "СФ")
на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.11.2003
зі справи № 31/341
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМ", м. Київ
(далі - ТОВ "БМ")
до ПП "СФ"
про стягнення боргу за послуги з перевезення вантажів у сумі
1332,83 грн.
та
зустрічним позовом ПП "СФ"
до ТОВ "БМ"
про стягнення штрафу в сумі 1 280, 23 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Позивачем за первісним позовом до прийняття рішення зі справи у
суді першої інстанції збільшено розмір позовних вимог до 3485,82
грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2003, залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 18.11.2003, первісний позов задоволено частково: з ПП "СФ"
стягнуто на користь ТОВ "БМ" основну заборгованість у сумі 1 280,
23 грн., пеню в сумі 78,50 грн., три проценти річних з
простроченої суми 14,34 грн.; у задоволенні зустрічного позову
відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій у частині
задоволення первісного позову мотивовано, з посиланням на статті
158, 161-162, 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
), тим, що позивачем доведено виконання ним
своїх зобов'язань з перевезення вантажу на умовах укладеного
договору та узгодженого сторонами замовлення і ухилення
відповідача від виконання зобов'язання зі сплати вартості
перевезення. Мотивом відмови у задоволенні зустрічного позову
зазначено відсутність підстав за умовами укладеного сторонами
договору для застосування штрафу.
У касаційній скарзі від 28.01.2004 ПП "СФ" просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення судових інстанцій по
суті спору та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції. Скаргу мотивовано тим, що судові інстанції на порушення
вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) неправильно оцінили фальсифікований
примірник замовлення ПП "СФ" від 05.02.2003 № 80 на перевезення
вантажу як достовірний доказ у справі і, відповідно, дійшли
помилкового висновку про строк доставки вантажу за договором.
Відповідно до вимог статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- сторонами спору було укладено договір від 02.01.2003 № 293-1 на
транспортне обслуговування (далі - Договір), відповідно до умов
якого ПП "СФ" як замовник зобов'язувалося надати вантажі для
перевезення на підставі узгодженого замовлення, оформити
товарно-транспортні документи та оплатити послуги перевізника на
протязі п'яти банківських днів з дня одержання замовником
оригіналів товарно-транспортних документів, а ТОВ "БМ" як
перевізник зобов'язалося надати автотранспорт та здійснити
перевезення вантажу за умовами узгодженого замовлення;
- погодження умов замовлення ПП "СФ" від 05.02.2003 № 80 на
перевезення вантажу здійснювалось факсимільним зв'язком: ТОВ "БМ"
не погодилось із запропонованим ПП "СФ" строком перевезення до
17.02.2003, викресливши цю умову в примірнику його замовлення від
05.02.2003 № 80, та надіслало зазначену пропозицію відповідачеві;
- перевезення вантажу здійснювалось ТОВ "БМ" за зазначеним у
замовленні ПП "СФ" від 05.02.2003 № 80 маршрутом: Любляна -
Будапешт - Київ; фактичний строк доставки вантажу за
товарнотранспортними документами визначено датою 21.02.2003;
- вартість перевезення встановлено у розмірі 2 400 дол. США; на
умовах передплати ПП "СФ" здійснило перерахування коштів у сумі 11
522, 09 грн.;
- строк повного розрахунку за транспортні послуги настав
05.03.2003, проте ПП "СФ" заборгованість за надані транспортні
послуги у сумі 1280, 23 грн. не сплатило;
- після порушення провадження у справі ТОВ "БМ" просило стягнути g
ПП "СФ" штраф у сумі 1 943, 75 грн. на підставі пункту 5.3
Договору за понаднормативний простій автомобіля, пеню в сумі 78,50
грн. на підставі пункту 5.5 Договору та Закону України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
та три проценти річних у сумі 14,34 грн. на підставі
статті 214 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про правильність
встановлення судовими інстанціями у справі строку доставки вантажу
за умовами Договору та замовлення ПП "СФ" на перевезення вантажу.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір відноситься
до категорії договорів перевозки. Згідно зі статтею 358 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
за договором перевозки вантажу транспортна організація
(перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником
вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на
одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується
сплатити за перевозку вантажу встановлену плату. Відповідно до
статті 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акту планування, договору, а при відсутності таких
вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
ПП "СФ" заперечується висновок судових інстанцій у справі про те,
що сторони дійшли згоди стосовно умови Договору про перевезення
вантажу без зазначення строку. Однак судові інстанції
обгрунтовано, з посиланням на правила статей 42 та 158 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
, дійшли висновку про те, що сторони в процесі
узгодження умов замовлення ПП "СФ" від 05.02.2003 № 80 на
перевезення вантажу погодились виключити запропоновану
відповідачем умову про строк доставки вантажу до 17.02.2003.
Відповідно до правила частини першої статті 158 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було
запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той
же час новою пропозицією. Як встановлено судовими інстанціями,
після отримання факсимільним зв'язком примірника свого замовлення
від 05.02.2003 № 80 на перевезення вантажу з викресленим
перевізником строком доставки вантажу ПП "СФ" всетаки надало
вантаж для перевезення і частково сплатило ТОВ "БМ" вартість
транспортних послуг. Згідно з правилом статті 42 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається
також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти
угоду.
Правила частини другої статті 158 та частини другої статті 159 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
щодо обов'язкового досудового порядку розв'язання
переддоговірних спорів слід застосовувати з урахуванням рішення
Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 зі справи
№ 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів.
Скаржником не наведено достатньо обгрунтованих доводів про те, що
обставини справи встановлено судовими інстанціями з порушенням
визначених у статті 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
правил оцінки доказів.
Судовими інстанціями з'ясовано усі обставини, що входять до
предмету доказування у справі, та їм дана правильна юридична
оцінка.
З огляду на викладене і керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 у справі № 31/341 залишити без змін, а касаційну каргу
приватного підприємства "СФ" - без задоволення.