ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 26/263
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Бур’янової С.С.,
Панченко Н.П. ,
розглянувши Акціонерного комерційного
касаційну скаргу промислово-інвестиційного банку (далі – АБ)
“Промінвестбанк”
на постанову від 26.06.2003 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 26/263
за позовом АБ “Промінвестбанк”
до Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом”
про стягнення заборгованості в сумі 13927,47 дол.США,
за участю представників:
позивача – Громадюка О.Р.,
відповідача – Ткаченко О.І.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2003 (суддя
Пінчук В.І.) у справі № 26/263 в позові АБ “Промінвестбанк”
відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач пропустив строк
позовної давності для захисту своїх порушених прав (ст. 71 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2003 у справі № 26/263 (колегія суддів у складі Капацин
Н.В., Дикунської С.Я. (доповідач), Пантелієнка В.О.) зазначене
рішення залишено без змін.
АБ “Промінвестбанк”, не погоджуючись з постановою Київського
апеляційного господарського суду від 26.06.2003 у справі
№ 26/263, звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову
та прийняти нове рішення. Касаційна скарга ґрунтується на тому,
що судом апеляційної інстанцій були порушені вимоги
матеріального (ст.ст. 76, 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) та
процесуального (ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що 29.07.1999 між АБ “Промінвестбанк” та ДП “НАЕК
“Енергоатом” був укладений кредитний договір № 17-1186/2.
Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було
відкрито кредитну лінію на загальну суму 10000000 доларів США з
терміном погашення до 16.12.1999. Додатковою угодою від
15.12.1999 № 1 строк дії вказаного кредитного договору було
подовжено до 20.01.2000 та встановлено плату за кредит в розмірі
30% річних.
АБ “Промінвестбанк” 21.03.2003 звернувся з позовом до ДП “НАЕК
“Енергоатом” про стягнення заборгованості за відсотками,
нарахованими за користування кредитом, наданим згідно кредитного
договору № 17-1186/2, посилаючись на те, що про наявність такої
заборгованості АБ “Промінвестбанк” дізнався лише у 2002 році під
час перевірки діяльності банку Державною податковою
адміністрацією України, за результатами якої був складений акт
від 29.08.2002 № 220/23-1. А тому позивач вважає, що перебіг
строку позовної давності почався у 2002 році.
Частиною 1 статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено прав
господарського суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї
ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом
процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Тільки при умові, якщо зацікавленій особі дійсно належить
визначене матеріальне право (по заборгованості відсотків), воно
(право) порушено та строк позовної давності пропущено без
поважних причин, суд виносить рішення, яким відмовляє в
задоволенні позову.
Стаття 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на час розгляду справи
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема
частина 2 цієї статті, не ставить захист порушеного права в
залежність від розсуду суду. Якщо строк позовної давності
пропущений з поважних причин, то порушене право підлягає
захисту. Це є гарантією учасників цивільних правовідносин у
випадках, коли строк позовної давності пропущено з поважних
причин.
Відмовляючи в позові у зв’язку з пропуском строку позовної
давності господарські суди попередніх інстанцій не витребували у
позивача та не дослідили зазначений акт перевірки від 29.08.2002
№ 220/23-1 стосовно оцінки його як доказу при розгляді питання
наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку
позовної давності, що свідчить про неповне з’ясування обставин
справи, як того вимагає стаття 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АБ “Промінвестбанк” на постанову від 26.06.2003
Київського апеляційного господарського суду у справі № 26/263
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.06.2003 у справі № 26/263 та рішення господарського суду
міста Києва від 23.04.2003 скасувати.
Справу № 26/263 направити на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.