ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 17/143
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянув Нікопольської об'єднаної державної
касаційну скаргу податкової інспекції
на постанову від 23.10.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 17/143
господарського Дніпропетровської області
суду
за позовом відкритого акціонерного товариства "НПЗ"
до Нікопольської об'єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В травні 2003 року відкрите акціонерне товариство "НПЗ" пред'явило
в суді позов до Нікопольської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000622640/21291 від 05.11.2002 яким застосовано штрафні санкції
в розмірі 100% податкового боргу у відношенні якого виникло право
податкової застави на суму 173339,58 грн.
Зазначало, що позапланова перевірка Нікопольської ОДПІ протирічить
діючому законодавству, а саме п. В ст. 3 Указу Президента "Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
( 817/98 ) (817/98)
№ 817/98 від 23.07.98, у зв'язку з чим усі наступні дії
і рішення, винесені останнім є недійсними. Разом з тим вказало, що
податкове повідомлення-рішення протирічить вимогам ст. 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та правовим нормам застосування
ст. 17 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.00.
В липні 2003 року товариство доповнило позовні вимоги і вказало,
що неузгоджене податкове зобов'язання не є податковим боргом, тому
право податкової застави у розумінні ст. 8 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
на такий борг не розповсюджується, таким чином,
застосування штрафу передбаченого п. 17.1.8 ст. 17 Закону України
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не правомірно (в розмірі 100% суми податкового
боргу, по відношенню до якого виникло право податкової застави в
1998 році згідно з положеннями Указу Президента України від
04.03.1998 № 167/98 "Про заходи по підвищенню відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами"
( 167/98 ) (167/98)
), оскільки не було узгодження ДПІ з платником податку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
31.07.2003 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської
об'єднаної державної податкової інспекції № 0000622640/21291 від
05.11.2002.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
23.10.03 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін судові інстанції
виходили з неправомірного нарахування фінансових санкцій в силу
чинного законодавства, оскільки податкова застава, згідно п. 7
Указу Президента від 04.03.98 № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
, припиняється
погашенням або списанням у встановленому порядку податкової
заборгованості, тобто податкова застава майна та майнових прав
позивача припинила свою дію, оскільки податковий борг, щодо якого
виникло право податкової застави на підставі даного Указу, списано
та розстрочено відповідно до вимог ст. 18 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, вважав безпідставним застосування фінансових санкцій в
зазначеному відповідачем розмірі у зв'язку з тим, що наданими
документами заперечуються доводи відповідача, що право податкової
застави у позивача не припинялося з 1998 року. З огляду на
матеріали справи неможливо визначитися не тільки з датою
виникнення податкової застави після набрання чинності Законом
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, але і з сумою податкового боргу щодо
якого виникло право податкової застави, оскільки в акті перевірки
сума податкового боргу взагалі не зазначена.
Не погодився апеляційний господарський суд і з висновком
податкового органу щодо відчуження майна підприємства, оскільки з
акту перевірки вбачається у вексельних платежах векселі,
розрахунки якими здійснював позивач, виступають як розрахунковий
документ, внаслідок чого зазначені правовідносини не можна вважати
відчуженням.
В касаційній скарзі Нікопольська об'єднана державна податкова
інспекція просить рішення господарського суду і постанову
апеляційного господарського суду скасувати та постановити нове
рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення п. 7
Указу Президента України № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
від 04.13.1998, та п.
п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами 10.10.2002 Нікопольською
об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами
позапланової документальної перевірки ВАТ "НПЗ" з питання
дотримання вимог податкового законодавства за період
фінансовогосподарської діяльності з 01.04.2000 по 01.08.2002
складено акт. На підставі цього акту прийнято податкове
повідомленнярішення № 0000622640/0/21291 від 05.02.2002, яким
застосовано штраф у розмірі 173329,58 грн. з посиланням на п. п.
17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до п. п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди
податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим
згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у
розмірі ста відсотків суми податкового боргу, щодо якого виникло
право податкової застави.
Як встановлено апеляційним господарським судом і вбачається з акту
перевірки, у червні 2000, вересні 2001, в лютому 2002 позивач
здійснював розрахунки векселем за отриманий феромарганець, за
поставку води та каналізацію. При цьому апеляційним господарським
судом зазначено, що векселі виступали як розрахунковий документ,
зазначені правовідносини не можна вважати відчуженням. Не є
відчуженням не майнове забезпечення кредитів, не майнове
поручительство, оскільки право власності на це саме майно не
переходило від позивача іншим особам.
Відповідно до п. "б" п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка набрала чинності
з 1 жовтня 2001 року платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом, а саме: використання об'єктів нерухомого чи
рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для
здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних
паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій,
поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату
дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Згідно ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
видавати переказні і прості векселі можні лише для
оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані
роботи, надані послуги.
Проте, при прийнятті судовими інстанціями рішення і постанови
наведені вимоги закону враховано не було.
Порушено судом і ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повноти всесторонньості, об'єктивності
дослідження обставин справи, а саме наявності у позивача
податкового боргу, який є підставою для виникнення податкової
застави.
До матеріалів справи судовими інстанціями долучено договір про
розстрочення сплати податкового боргу № 3 від 22.05.2001,
укладеного між Нікопольською об'єднаною державною податковою
інспекцією і ВАТ "НПЗ", а тому погодитись з висновком суду про
відсутність у позивача податкового боргу неможна як і з висновком
про її зупинення.
Відповідно до п. "ж" п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 активи платника податків звільняються з
податкової застави з дня прийняття податковим органом рішення про
розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення
податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про
розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають
зупинення права податкової застави.
Враховуючи, що судовими інстанціями неповно встановлені обставини
справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення
спору, а також не враховані норми матеріального права, які
регулюють правовідносини сторін і оспорюваного податкового
повідомлення-рішення, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
23.10.2003 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 31.07.2003 у справі № 17/143 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.