ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2004                                       Справа N 12/204

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді    Плахотнюк С.О. (доповідач),

суддів:              Панченко Н.П. , Бур’янової С.С.,

розглянувши          ВАТ “Донецькобленерго” в особі Донецьких

матеріали            електричних мереж

касаційної скарги

на постанову         від 25.11.2003 Донецького апеляційного

                     господарського суду

у справі             № 12/204

за позовом           ВАТ “Донецькобленерго” в особі Донецьких

                     електричних мереж

до                   приватного підприємства “Віктор”

про   стягнення збитків у сумі 20954.22 грн.,

за участю представників:

позивача – Іванова В.І.,

відповідача – не з’явився (належним чином повідомлено),

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням 21.07.2003 господарського суду Донецької області (суддя

Склярук  О.І.)  у  справі  № 12/204 в задоволенні  позовних  ВАТ

“Донецькобленерго”  в  особі  Донецьких  електричних  мереж   до

приватного  підприємства “Віктор” про стягнення збитків  у  сумі

20954,22  грн. відмовлено. Рішення мотивовано тим, що  позивачем

не доведено наявності збитків, які він поніс.

Постановою від 25.11.2003 Донецького апеляційного господарського

суду (колегія суддів у складі: Скакун О.А., Гуреєв Ю.М., Колядко

Т.М.) у справі № 12/204 зазначене рішення залишено без змін.

ВАТ  “Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж,  не

погоджуючись з постановою від 25.11.2003 Донецького апеляційного

господарського  суду  у справі № 12/204,  звернулося  до  Вищого

господарського  суду  з  касаційною  скаргою,  у  якій   просить

скасувати   зазначену  постанову  та  прийняти   нове   рішення.

Касаційна  скарга  ґрунтується на  тому,  що  судом  апеляційної

інстанцій були порушені вимоги матеріального (ст.ст. 271, 272 ЦК

УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  ст.ст. 27, 28 Закону України  “Про  оренду

державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
        ) та процесуального

(ст.ст. 35, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) права.

Заслухавши   доповідача,  представника   позивача,   перевіривши

правильність  застосування норм матеріального та  процесуального

права  судова колегія Вищого господарського суду України  дійшла

висновку,   що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню   з

наступних підстав.

Господарськими  судами  першої  та  апеляційної  інстанцій  було

встановлено,  що  між  сторонами було  укладено  договір  оренди

нежитлового приміщення (з приводу погіршення стану якого і виник

спір)  загальною площею 41,1 кв.м. , розташованого  за  адресою:

м. Донецьк, вул. Постишева, 99.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено,  що

позивач  не  доказав належним чином факт погіршення орендованого

майна  (апеляційний господарський суд звертає увагу  на  те,  що

факт  спричинення  збитків позивач зафіксував у  односторонньому

акті   оцінки   орендованого  майна),  посилання   скаржника   у

касаційній скарзі на незастосування судами норм ст.ст. 271,  272

ЦК  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         та ст.ст. 27, 28 Закону України “Про оренду

державного    та   комунального   майна”   ( 2269-12    ) (2269-12)
            є

безпідставним.  Вказані  норми  регулюють  правові  наслідки   у

випадку допущення наймачем погіршення найнятого майна.

Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         в разі невиконання або

неналежного  виконання зобов’язання боржником  він  зобов’язаний

відшкодувати  кредиторові  завдані  цим  збитки.  Під   збитками

розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження

його  майна,  а  також не одержані кредитором  доходи,  які  він

одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Притягнення  до цивільно-правової відповідальності можливе  лише

при  наявності  наступних умов: протиправної поведінки  (дії  чи

бездіяльності)  особи;  шкідливого  результату  такої  поведінки

(шкоди);  причинного  зв’язку  між  протиправною  поведінкою   і

шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно  до  ст. 33 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  кожна  сторона

повинна  довести  ті обставини, на які вона  посилається  як  на

підставу своїх вимог і заперечень. Для стягнення збитків позивач

повинен  був  довести  факт заподіяння  шкоди,  розмір  завданих

збитків,  причинно-наслідковий зв’язок між заподіяною  шкодою  і

зазначеними  збитками.  Судами першої та  апеляційної  інстанції

встановлено,  що  у  матеріалах справи відсутні  докази,  які  б

доводили  існування перерахованих фактів, а тому судова  колегія

Вищого   господарського  суду  України   дійшла   висновку,   що

господарськими  судами  першої та  апеляційної  інстанцій  вірно

застосовані  норми  матеріального  та  процесуального  права  та

правомірно зроблений висновок про відмову в задоволенні позовних

вимог.

З  огляду  на  викладені обставини колегія  вважає,  що  правові

підстави  для  зміни  чи  скасування  постанови  від  25.11.2003

Донецького  апеляційного господарського суду у справі  №  12/204

відсутні.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, ст.  ст.  111-9  -  111-12  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу  ВАТ  “Донецькобленерго”  на  постанову   від

25.11.2003 Донецького апеляційного господарського суду у  справі

№ 12/204 залишити без задоволення.

Постанову  від 25.11.2003 Донецького апеляційного господарського

суду у справі № 12/204 залишити без змін.