ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 р. N 11-08/1560
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційну скаргу ФГ А.А.А.
на постанову від 18.11.2003р. Н-ського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 12.08.2003р.
у справі № Х1
господарського суду Я-ської області
за позовом ТОВ "ХХХ"
до 1. Ч-ської районної ради
2. ФГ А.А.А..
про визнання недійсними актів
за участю представників сторін
від позивача: присутній,
від відповідача 1: присутні,
від відповідача 2: присутні;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 12.08.2003р. господарського суду Я-ської області
(суддя Б.Б.Б.) задоволено позов ТОВ "ХХХ" до Ч-ської районної ради
за участю третьої особи на стороні відповідача селянського
(фермерського) господарства А.А.А. про визнання недійсними рішень
відповідача №22-15 від 29.08.2001р., № 24-8 від 21.12.2001р.
Задовольняючи позов, суд встановив, що позивач на підставі рішення
Р-ської сільської ради від 20.07.2000р. №13-3 уклав договір оренди
землі з Р-ською сільською радою від 20.07.2000р. та від
04.07.20001р., відповідно до якого позивач набув прав оренди землі
єдиним масивом 38,6 га з земель запасу строком на 5 років.
Зважаючи на знаходження земельної площі в оренді у позивача, суд
визнав недійсними рішення Ч-ської районної ради №22-15 від
29.08.2001р., № 24-8 від 21.12.2001р., як невідповідні ст.ст. 19,
31 ЗК України ( 561-12 ) (561-12)
(в редакції від 18.12.1990р.) в частині
надання відповідачем земельної ділянки селянському (фермерському)
господарству А.А.А. без вилучення у попереднього землекористувача.
Доводи відповідача були відхилені за недоведеністю обставин, на
які послався відповідач.
Постановою від 18.11.2003р. Н-ський апеляційний господарський суд
(колегія суддів у складі: В.В.В. - головуючого, Г.Г.Г, Д.Д.Д.)
рішення суду першої судової інстанції залишив без змін, залучивши
СФГ А.А.А. в якості відповідача.
Ухвалою від 19.01.2004р. Вищий господарський суд України за
касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства А.А.А.
порушено касаційне провадження у справі.
Касаційна скарга містить доводи про неповне встановлення судами
обставин у справі і неправильне застосування норм матеріального
права. Зокрема, касатор доводить, що судами не були встановлені
обставини видання Р-ською сільською радою правовстановлюючих актів
на землі, надані в оренду позивачу, факт їх відсутності,
суперечності висновків суду матеріалам справи за їх змістом та
користування позивачем земельною ділянкою з порушенням вимог ст.
22 ЗК України ( 561-12 ) (561-12)
(чинного на момент прийняття рішень
відповідачем).
Заслухавши суддю-доповідача К.К.К., пояснення представників
відповідачів, які підтримали вимоги про скасування прийнятих у
справі рішення і постанови та залишення позову без задоволення,
заперечення представника позивача щодо необґрунтованості
касаційної скарги та законності прийнятих у справі рішення і
постанови, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Ч-ська
районна рада рішенням №22-15 від 29.08.2001р. замовила розробку
проекту відведення земельної ділянки площею 19,5 га А.А.А. для
ведення фермерського господарства з земель запасу Р-ської
сільської ради, а рішенням №24-8 від 21.12.2001р. цей проект було
затверджено. Суди, задовольняючи позов, визнали, що ці рішення не
відповідають вимогам ст.ст. 19, 31 ЗК України ( 561-12 ) (561-12)
(в
редакції від 18.12.1990р.), оскільки земельна ділянка надана була
без вилучення її у попереднього землекористувача. Такий висновок
не відповідає матеріалам справи та обставинам, встановленим у
справі.
Судами при визначені правомірності оспорених позивачем рішень не
були встановлені площі земель запасу Р-ської сільської ради, їх
належність до земель орендованих позивачем, затвердженої схеми
земель запасу і резерву, а також відповідність рішень районної
ради повноваженням визначеним ст. 11 ЗК України ( 561-12 ) (561-12)
(в
редакції від 18.12.1990р.)
Судами не встановлені обставини на які посилалися сторони у
справі, а саме: фактичний користувач спірної земельної ділянки у
період 2000- 2001р.р., враховуючи, що за статутом ТОВ "ХХХ"
засновниками товариства є громадяни мешканці інших населених
пунктів, а засновниками фермерського господарства мешканці села
Р-ськ, як свідчать пояснення відповідача у справі та А.А.А. -
голови фермерського господарства, що містяться у матеріалах
справи. Правові оцінки цим обставинам судами не надано, тобто
висновок знаходження земель в оренді і про захист прав орендаря
здійснено при неповному встановленні суттєвих обставин у справі,
їх відповідності законодавству, що є недодержанням судами вимог
ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та невідповідності
зроблених висновків ст.ст. 8, 9, 11, 50, 80 ЗК України ( 561-12 ) (561-12)
(в редакції від 18.12.1990р.), які регулюють надання земель для
ведення селянського (фермерського) господарства.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що прийняті
у справі рішення і постанова підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для
встановлення обставин розпорядження землями запасу Р-ської
сільської ради та компетенції відповідача здійснювати
розпорядження землями цієї категорії з визначенням дійсності
оренди землі позивачем та порушення його прав оспореними рішеннями
Ч-ської міської ради і прийняття законного рішення.
Керуючись ст.ст. 108, 111 - 5, 111 - 7, 111 - 9 - 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Я-ської області від 12.08.2003р. та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
18.11.2003р. у справі № Х1 скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.