ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 7/239-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача - не з’явився
від відповідача - Жупан Ж.В. дов. від 12.03.04 № 1190/10/10-00
розглянувши матеріали Хустської Об’єднаної ДПІ
касаційної скарги
на постанову від 22.12.2003
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 7/239-2003
господарського суду Закарпатської області
за позовом Данилівського сільського споживчого
товариства
до Хустської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
23.10.2003 у справі № 7/239-2003 задоволено позов Хустської
районної спілки споживчих товариств.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від
26.05.2003 № 0000122352/0 про застосування до позивача
фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Рішення мотивовано наявністю у позивача сертифікату на
алкогольні напої, що перебувають в реалізації, безпідставністю
посилання відповідача на необхідність знаходження документу про
якість алкогольних напоїв безпосередньо в місці їх реалізації,
відсутність складу порушення ч. 2 ст. 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 № 481/95-ВР з боку позивача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 рішення господарського суду залишено без зміни з тих
же підстав.
У поданій касаційній скарзі Хустська ОДПІ просить скасувати
рішення та постанову зазначених судових інстанцій та відмовити
позивачу в позові.
Скаржник вважає себе належним позивачем по справі з підстав, які
викладені в скарзі, зазначає, що за змістом абз.6 ч. 2 ст. 17
Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
засвідчена копія сертифікату щодо якості алкогольних напоїв
повинна знаходитись за місцем реалізації цих напоїв.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника відповідача в судовому
засіданні, перевіривши юридичну судовими інстанціями обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права
прийшла до висновку про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Актом перевірки щодо здійснення розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької
діяльності від 17.05.2003 № 006307 Хустською ОДПІ зафіксовано,
що позивачем по справі проводилась торгівля коньяком при
відсутності сертифікату його якості.
В касаційній скарзі відповідач доводи позивача про наявність
підтверджуючих якість коньяку документів спростовує тим, що такі
документи повинні бути за місцем реалізації цих напоїв і бути
доступними для ознайомлення споживачами (покупцями).
Зазначене відповідач визначив як порушення ст. 10 Закону України
“Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольними напоями та тютюновими
виробами” від 19.12.1995 № 481/95-ВР та прийняв податкове
повўдомлення № 0000122352/0 від 26.05.2003, яким визначено
позивачу податкове зобов’язання в сумі 1700 грн. (штрафні
санкції) відповідно до п.п. “б” п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000.
Відповідно до п. 1.2 цього Закону податкове зобов’язання –
зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або
державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
За змістом цієї норми права штрафні санкції, які визначені
відповідачем по справі позивачу не підпадають під податкові
зобов’язання.
Статті 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
містять вичерпний перелік податків і зборів, які є
обов’язковими для сплати їх платником.
Штрафні санкції за порушення норм Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 № 481/95-ВР до вищезазначеного
переліку не включено.
Частиною першого ст. 16 цього Закону контроль за дотриманням
його норм здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші
органи в межах компетенції визначеної законом України.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених абз.13 ч. 2 ст. 17
Закону України № 481/95-ВР, в т.ч. і за роздрібну торгівлю
алкогольними напоями без наявності засвідченої постачальником
копії сертифікату, приймаються органом, який видав ліцензію на
право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, спиртом етиловим, ректифікованим виноградним, спиртом
етиловим ректифікованим плодовим, спиртом сирцем виноградним,
спиртом сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими
виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх
компетенції, визначеної законами України.
Отже суд першої та апеляційної інстанцій правомірно прийшли до
висновку про неправомірність заявлення позивачем позову на
підставі податкового повідомлення.
Матеріалами справи підтверджується, що торгівля коньяком
позивачем здійснювалась при наявності у нього документів про
його якість.
Зазначене свідчить про повноту встановлених судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 у справі № 7/239-2003 залишити без зміни, а касаційну
скаргу - без задоволення.