ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.03.2004                                        Справа N 5/215

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Є.Борденюк (головуюча),

суддів: М.Остапенка, В.Харченка,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу    Національного банку України

на ухвалу           від 03.12.2003

Харківського апеляційного господарського суду

у справі            № 5/215

за позовом          Національного банку України

до                  Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "XXX"

про                 стягнення   9009224,95 грн.    за      рахунок

                    заставленого майна

та по зустрічному

позову              ВАТ "XXX"

до                  Національного банку України

про                 визнання   договору  застави від 08.04.1997 р.

                    недійсним

в судове засідання прибули представники  сторін:

Національного банку України А.А.А. (дов. від 15.01.2003)

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши матеріали справи,  Вищий

господарський суд України

                            ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено  позов  про  стягнення з відповідача за рахунок

заставленого майна 9 009 224,95 грн.,  у тому  числі  5 431 985,53

грн.  основного  боргу  по  кредиту,  одержаному  відповідачем від

позивача на підставі кредитного договору № 014/96  від  12.04.1996

р.;  3 528 112 грн.  заборгованості  по  відсотках за користування

кредитом  та  49 127,33  грн.   пені   за    неналежне   виконання

зобов'язань по зазначеному кредитному договору.

Відповідач подав  зустрічний позов про визнання недійсним договору

застави   від   08.04.1997   р.,    укладеного    між    позивачем

(заставодержатель),   відповідачем   (заставодавець)   та  Н-ським

підприємством "YYY" (позичальник).

Рішенням господарського  суду  Сумської  області  від   04.09.2003

(суддя   В.  Гудим)  первинний  позов  задоволено;  в  задоволенні

зустрічних позовних вимог відмовлено.

ВАТ "XXX",  не погоджуючись  з  прийнятим  рішенням  звернулося  з

апеляційною  скаргою  до  Харківського апеляційного господарського

суду, в якій просило скасувати вищевказане рішення.

Ухвалою Харківського   апеляційного   господарського   суду    від

03.12.2003  (колегія  суддів:  Бондаренко  В.П.,  Бур'янова  С.С.,

Лакіза В.В.) зупинено провадження у справі №  5/215  до  вирішення

господарським судом Сумської області справи № 12/5 про банкрутство

Н-ського підприємства "YYY".

Ухвала суду  мотивована  тим,  що  ухвалою   господарського   суду

Сумської  області  від  19.05.2003  за  результатами  попереднього

засідання було затверджено реєстр вимог кредиторів  у  справі  про

банкрутство  Н-ського  підприємства  "YYY",  який  включає  вимоги

кредитора -  Національного  банку  України  в  сумі  10 118 688,50

грн.,   а   ухвалою   господарського  суду  Сумської  області  від

09.06.2003 по зазначеній справі Н-ське підприємство "YYY"  визнано

банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Звертаючись до   суду  з  касаційною  скаргою,  Національний  банк

України просить ухвалу  Харківського  апеляційного  господарського

суду  від  03.12.2003  скасувати,  посилаючись  на  порушення норм

матеріального   права (ст. 1, 11, 20  Закону України "Про заставу"

( 2654-12 ) (2654-12)
        ) та норм процесуального права  (ст. 79  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних  обставин

справи та їх повноту,  колегія суддів вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню,  а ухвала у справі - скасуванню з  наступних

підстав.

Відповідно до  ч.  1 ст.  79 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський суд зупиняє провадження у справі

в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної

з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі є

сукупність двох об'єктивних обставин, які визначені ч. 1 наведеної

норми ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а саме:  вирішення іншої справи  пов'язаної  з

справою, що розглядається іншим судом; неможливість розгляду даної

справи до вирішення іншої справи.

Відповідно до ст.  1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12  ) (2654-12)
          в

силу   застави   кредитор  (заставодержатель)  має  право  в  разі

невиконання  боржником  (заставодавцем)   забезпеченого   заставою

зобов'язання  одержати  задоволення  з вартості заставленого майна

переважно перед іншими кредиторами.

З вказаних норми випливає,  що право заставодержателя на звернення

стягнення  на  майно  майнового  поручителя  виникає  у зв'язку із

невиконанням боржником забезпеченого заставою зобов'язання.  Вимог

щодо  наявності  судового  рішення  щодо стягнення боргу в повному

розмірі з основного боржника чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з наведеним оскаржена ухвала  апеляційної  інстанції  не

відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-13  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,   Вищий  господарський

суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.

Ухвалу Харківського    апеляційного    господарського   суду   від

03.12.2003 у справі № 5/215 скасувати.

Справу передати до Харківського апеляційного  господарського  суду

для розгляду по суті.

Судді: Є. Борденюк

       М.Остапенко

       В.Харченко