ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 3/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому ПП Ш-на Г.Л.
судовому засіданні
касаційну скаргу
на ухвалу від 28.10.2003 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/122
за позовом Української державної будівельної
корпорації
до ПП Ш-на Г.Л.
(третя особа - МДП “З”)
про звільнення нежитлового приміщення
В С Т А Н О В И В:
Постановою від 06.02.2003 Київського апеляційного господарського
суду апеляційну скаргу Української державної будівельної
корпорації задоволено, рішення господарського суду м. Києва від
23.04.2004 скасовано, позов задоволено – визнано неукладеним
договір оренди нежилого приміщення № 33а/2000 від 01.03.2000 та
зобов’язано відповідача звільнити займане нежиле приміщення та
передати його позивачу з посиланням на відсутність досягнення
сторонами згоди з такої істотної умови договору оренди як строк
дії договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
28.10.2003, винесеною на підставі ст. ст. 112-114 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відхилено заяву ПП
Ш-на Г.М. про перегляд постанови за нововиявленими обставинами
із залишенням цієї постанови без змін у зв’язку з відсутністю
нововиявлених обставин по справі, що обумовлено наданням
апеляційним судом належної оцінки всім наявним у справі доказам,
а також тим що наданий заявником висновок спеціаліста від
13.10.2003 № 4711 не може вважатися нововиявленою обставиною,
оскільки складений вже після прийняття постанови від 06.02.2003
і за своєю правовою природою є новим доказом.
ПП Ш-н Г.Л. у поданій касаційній скарзі просить ухвалу
скасувати, справу направити на новий розгляд, оскільки вважає,
що абзаци 7-10 сторінки 2 постанови від 06.02.2003 не
відповідають тексту договору (примірнику відповідача), тому для
відповідача текст у вказаних вище абзацах став нововиявленими
обставинами, з якими відповідач ознайомився, отримавши
24.02.2003 зазначену постанов. Скаржник також вказує на те, що
нововиявленими обставинами для нього є сфальсифікований п. 2.1
зазначеного в постанові договору оренди від 01.03.2000, а не
висновок спеціаліста, який цю фальсифікацію підтверджує.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а оскаржувана
ухвала – залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 112 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути
прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за
нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи
і не могли бути відомі заявникові. Необхідними ознаками
нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та
те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час
розгляду справи, тобто виявлення їх після прийняття судового
рішення зі справи. В зв’язку з цим не можуть вважатися
нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів,
які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Виникнення
нових або зміна обставин після вирішення спору по суті не можуть
бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими
обставинами.
Підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача про
перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 06.02.2003
в оскаржуваній ухвалі правомірно визначено ту обставину, що
висновок спеціаліста КНДІСЕ від 13.10.2003 № 4711 складений вже
після прийняття постанови від 06.02.2003, а тому за своєю
правовою природою є лише новою обставиною, але аж ніяк не
нововиявленою обставиною. При цьому судом апеляційної інстанції
на підставі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
мотивовано відхилено наданий заявником висновок
спеціаліста від 13.10.2003 № 4711 з врахуванням проведення
експертного дослідження на замовлення скаржника та відсутність
попередження експерта про відповідальність у відповідності зі
ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого
висновку або відмову в наданні висновку, а також про відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
Водночас судом при винесенні ухвали цілком обгрунтовано не
прийнято до уваги посилання заявника на фальсифікацію всіх
наданих позивачем письмових доказів (листи від 07.03.2000, від
10.10.2001, від 12.02.2003 тощо), оскільки судом при прийнятті
постанови надано цим доказам належну правову оцінку. Окрім того,
факт фальсифікації чи підробки документів, наданих в судове
засідання та залучених до матеріалів справи, якщо він дійсно має
місце, може бути встановлений виключно компетентними
правоохоронними органами у передбаченому законом порядку. Тим
більше, що згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, зокрема про перевагу наданих позивачем та
відповідачем відмінних за змістом примірників договору оренди
від 01.03.2000 № 33а/2000.
Водночас помилковими вважаються твердження скаржника про
доведеність матеріалами справи розгляду судом позову від
“неналежного позивача”, що грунтуються на довільному
безпідставному тлумаченні норм чинного процесуального
законодавства. Адже, Господарський процесуальний кодекс України
не передбачає можливість визнання судом позивача неналежним на
відміну від ст. 24 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено заміну виключно неналежного
відповідача. Виходячи зі змісту ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
звернутися до
господарського суду з позовами до інших юридичних осіб та
суб’єктів підприємницької діяльності (приватних підприємців)
мають право будь-які підприємства, установи та організації, які
вважають свої права та охоронювані законом інтереси порушеними,
а в разі встановлення судом відсутності порушення таких прав та
інтересів позивача у справі в позові може бути відмовлено.
Разом з тим колегія відхиляє безпідставні доводи відповідача
щодо фальсифікації судом мотивувальної частини постанови від
06.02.2003, які по суті зводяться до заперечень стосовно
законності та обгрунтованості цієї постанови, оскільки такі
питання можуть досліджуватися лише в іншому провадженні. Адже
предметом даного касаційного провадження є виключно перегляд
ухвали від 28.10.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 3/122, а не відразу двох судових актів.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального
права при винесенні ухвали від 28.10.2003, яке пов’язане з
відсутністю існування нововиявлених обставин по даній справі,
чим спростовуються твердження скаржника про зворотнє.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу від 28.10.2003 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 3/122 залишити без змін, а касаційну скаргу
відповідача – без задоволення.