ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 2/174
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у м. ХУі
касаційну скаргу Закарпатської області
на постанову від 25.09.2003
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 2/174
господарського Закарпатської області
суду
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"УМ"
до Державної податкової інспекції у
Закарпатської області
про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В травні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "УМ"
пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції у
Закарпатської області про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 17.03.2003 № 0000012650/0, № 428/26-
0/22083669/3548, від 09.04.2003 № 0000012650/1, № 583/26-
0/22083669/5258 та від 21.05.03 № 0000012650/2, № 849/26-
0/22083669/7206 якими визначено податкове зобов'язання по податку
на прибуток в сумі 27700 грн. та застосовані фінансові санкції по
податку на прибуток в сумі 6820 грн., а всього на суму 34520 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачем
безпідставно виключено зі складу валових витрат ТОВ "УМ" вартість
послуг по перевезенню вантажів та відповідно донараховано податок
на прибуток.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2003
позов задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. ХУі від
17.03.2003 № 0000012650/0, № 428/26-0/22083669/3548, від 09.04.03
№ 0000012650/1, № 583/26-0/2208669/5258, від 21.05.2003 №
0000012650/2, № 849/26-0/22083669/7206 про визначення ТОВ "УМ"
податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34520 грн.,
в т.ч. 6820 грн. штрафних санкцій.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.09.03 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін господарські
суди виходили з того, що податковою інспекцією не підтверджено
порушення позивачем вимог п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, оскільки
матеріали справи свідчать про те, що предметом господарської
діяльності позивача є надання транспортноекспедиційних послуг за
договорами укладеними з третіми особами, відповідно до яких він
набував прав і обов'язків щодо їх виконання від свого імені.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. ХУі
Закарпатської області просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати та постановити нове рішення яким в
позові відмовити, посилаючись на незастосування судом п. 1.32 ст.
1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, ст. ст. 386-392 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено,
що 27.12.2002 Державною податковою інспекцією у за результатами
перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "УМ" за
період з 01.01.2001 по 31.06.2002 складено акт, в якому вказано,
що позивачем до складу валових доходів включались суми вартості
послуг, які ним не надавались.
На підставі акту відповідачем прийняті податкові
повідомленнярішення від 17.03.2003 № 0000012650/0, від 09.04.2003
№ 0000012650/1, від 21.05.2003 № 0000012650/2, якими визначено
податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 27700,0 грн.
та застосовані штрафні санкції в сумі 6820,0 грн.
Відповідно до довідки № 317 від 13.02.2002 про включення до
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України
видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "УМ" є
транспортно-експедиційні послуги.
Згідно п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
господарська діяльність - будь-яка
діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня
участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною,
постійною та суттєвою.
Враховуючи обставини справи і вимоги закону, апеляційний
господарський суд прийшов до правильного висновку, що
господарською діяльністю позивача є надання
транспортноекспедиційних послуг.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення
апеляційним господарським судом п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Судовими інстанціями встановлено та з матеріалів справи
вбачається, що 01.01.2002 між товариством з обмеженою
відповідальністю "ХХ" ("Замовник") та товариством з обмеженою
відповідальністю "УМ" укладено договір про надання
транспортно-експедиційних послуг, послуг по логістиці який
передбачає виконання послуг безпосередньо позивачем і в якому
відсутнє посилання на залучення до виконання третіх осіб, умови
якого спростовують доводи відповідача про віднесення його до
договору доручення.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
- валовий доход - загальна
сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, так і за їх межами.
Валовий доход згідно п. п. 4.1.1 включає загальні доходи від
продажу товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 5.1 ст. 5 цього Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Враховуючи наведені норми закону і обставин справи судові
інстанції прийшли до правильного висновку про безпідставність
визначення платнику податку податкового зобов'язання по податку на
прибуток.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Закарпатської
області залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 25.09.2003 та рішення
господарського суду Закарпатської області від 26.06.2003 у справі
№ 2/174 без змін.