ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 2-23/8669-2003
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційне подання прокурора міста P-cька, Автономна
Республіка Крим (далі - Прокурор) та
касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Р-ську,
Автономна Республіка Крим (далі - Управління ПФУ)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13-27.11.2003 p.
зі справи № 2-23/8669-2003
за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Управління ПФУ
до Управління праці та соціального захисту населення P-ської
міської ради, Автономна Республіка Крим (далі - Управління праці
та соціального захисту населення)
про стягнення 5728, 86 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом в інтересах держави в особі Управління ПФУ до
Управління праці та соціального захисту населення про стягнення
5728, 86 грн. на відшкодування майнової шкоди, заподіяної, на
думку Прокурора, у зв'язку з переплатою сум індексації пенсій,
призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Рішенням названого господарського суду від 11.08-19.08.2003 (суддя
Іщенко Г.М.) позов задоволено: з Управління праці та соціального
захисту населення стягнуто на користь Управління ПФУ 5728,86 грн.,
а також суму судових витрат. Відповідне рішення мотивовано
посиланням, зокрема, на статті 440 і 441 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - Цивільний кодекс) та статтю
101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, згідно
з якою підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду,
заподіяну державі внаслідок видачі недостовірних документів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
13-27.11.2003 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д. - головуючий,
судді Лисенко В.А. і Заплава Л.М.) рішення суду першої інстанції
скасовано, у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
відповідної постанови суд виходив з того, що зазначена стаття 101
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
не надає
органам Пенсійного фонду України права на звернення з позовами про
відшкодування шкоди, заподіяної порушенням пенсійного
законодавства, на підставі статей 440, 441 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
; юридичні особи несуть матеріальну відповідальність
лише в разі несвоєчасного оформлення пенсійних документів і за
видачу недостовірних документів; правовий механізм списання
виявлених сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення,
регламентовано відповідним Порядком ( z0374-03 ) (z0374-03)
, затвердженим
постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №
6-4.
У касаційному поданні до Вищого господарського суду України
Прокурор просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а
рішення суду першої інстанції залишити без змін. Таке ж прохання
вміщено і в касаційній скарзі Управління ПФУ. Подання і скаргу
мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції: не застосував
частину другу статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
статтю 6 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
; не взяв до
уваги викладене в рішеннях Конституційного Суду України від
08.04.1999 у справі № 1-1/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
та від 07.02.2002 у
справі № 1-2/2002 ( v015p710-02 ) (v015p710-02)
; неправильно застосував частину
другу статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
та необґрунтовано послався на постанову Правління
Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 ( z0374-03 ) (z0374-03)
,
оскільки сума переплати пенсій у даному разі не є безнадійною до
стягнення, а підлягає відшкодуванню відповідачем у справі.
У відзиві на касаційну скаргу Управління праці та соціального
захисту населення заперечує проти доводів прокурора і скаржника,
посилаючись на правильність застосування апеляційною інстанцією
норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувану
постанову залишити без змін, а касаційне подання і касаційну
скаргу - без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
справи. Представники сторін та прокурор у судове засідання не
з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин
справи правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційного
подання та касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- з 01.02.2001 в Автономній Республіці Крим функції щодо
призначення і виплати пенсій і грошової допомоги, які виконувалися
органами соціального захисту населення, передано органам
Пенсійного фонду України (відповідно до Закону України "Про
проведення в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській,
Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській,
Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та місті Києві
експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду
України" ( 329-14 ) (329-14)
та постанови Кабінету Міністрів України від
13.12.2000 № 1828 "Про забезпечення проведення експерименту з
призначення пенсій органами Пенсійного фонду в Автономній
Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській,
Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській,
Хмельницькій областях та місті Києві" ( 1828-2000-п ) (1828-2000-п)
);
- за результатами здійсненої спеціалістами Управління ПФУ
перевірки правильності призначення і виплати пенсій виявлено
переплату в сумі 5728,86 грн. індексації пенсій, призначених
пенсіонерам, (усього 83 чол., зареєстровані як одержувачі пенсій з
01.02.2001) відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
;
- індексацію пенсій цим пенсіонерам Управління праці та
соціального захисту населення здійснило з порушенням вимог
постанов Кабінету Міністрів України від 07.05.98 № 663 "Про
порядок проведення індексації грошових доходів громадян"
( 663-98-п ) (663-98-п)
(зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів
України від 21.12.98 № 2034 "Про індексацію грошових доходів
громадян" ( 2034-98-п ) (2034-98-п)
), від 10.12.98 № 1951 "Про державну
допомогу деяким категоріям пенсіонерам" ( 1951-98-п ) (1951-98-п)
та від
10.12.98 № 1952 "Про підвищення розміру цільової грошової допомоги
непрацездатним громадянам з мінімальними доходами" ( 1952-98-п ) (1952-98-п)
.
Причиною спору, на думку позивача, стало завдання йому
відповідачем шкоди у сумі 5728, 86 грн. внаслідок неправильної
індексації пенсій працівниками відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з
того, що Управлінням праці та соціального захисту населення були
допущені порушення у призначенні пенсії, на підставі яких
позивачем було безпідставно виплачено пенсіонерам пенсію у сумі
5728, 86 грн., що спричинило шкоду управлінню ПФУ.
Проте з таким висновком місцевого господарського суду Вищий
господарський суд України не може погодитись, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України
( 121/2001 ) (121/2001)
, затвердженого Указом Президента України від
01.03.2001 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом
виконавчої влади; його діяльність спрямовується та координується
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
міська рада є органом місцевого
самоврядування.
Як передбачено статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі
внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних
документів, а також за видачу недостовірних документів, і
відшкодовують її. Названа стаття не надає Пенсійному фонду України
та його територіальним відділенням права звертатися до
господарського суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої
внаслідок неправильного застосування коефіцієнту розрахунку
середньомісячного заробітку працівниками управління праці та
соціального захисту населення.
Позивачами і відповідачами в судовому процесі господарських судів
можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини другої статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
господарського суду мають право звертатися, зокрема, державні та
інші органи у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовами державних та інших органів, які
звертаються до господарського суду у випадках, передбачених
законодавчими актами України.
Пунктом 1 статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів
та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів
з підстав, зазначених у законодавстві.
Системний аналіз наведених положень ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить про те, що спір у справі підвідомчий господарському суду
в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає статті
1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини між ними носять
господарський характер.
У даному спорі позивач є державним органом, відповідач - органом
місцевого самоврядування, а відносини між ними носять не
господарський характер, а стосуються відшкодування шкоди внаслідок
неправильного застосування норм законодавства у сфері державного
пенсійного страхування.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на
викладені обставини і розглянули спір по суті, Вищий господарський
суд України вважає за необхідне припинити провадження у справі на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому що спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України.
З урахуванням викладеного рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15.10.2003 та постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25.12.2003 підлягають
скасуванню.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 111-5,
111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання прокурора міста P-cька, Автономної Республіки
Крим та касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Р-ську, Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 13-27.11.2003 p. зі справи №
2-23/8669-2003 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
11.08-19.08.2003 p. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13-27.11.2003 p. зі справи №
2-23/8669-2003 скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь