ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 2-1/9609-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ТОВ “Будинок торгівлі – Південь”, м. Ялта
на постанову від 18.11.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-1/9609-2003 господарського суду АР Крим
за позовом ТОВ “Будинок торгівлі – Південь”, м. Ялта
до Ялтинської міської ради
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача: Варава І.В., довір. від 14.04.03 № 179
відповідача: не з’явилися
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.07.2003 позов
задоволено. Пункт 4 рішення № 15 12-ї сесії 24 скликання
Ялтинської міської Ради в частині включення в списки
приватизації шляхом продажу на конкурсі окремого індивідуально
визначеного майна – нежилих приміщень 2-го поверху “Будинку
торгівлі” –Південь”, розташованого за адресою м. Ялта. вул.
Київська,6 – визнаний недійсним. Відповідача зобов’язано
включити цілісний майновий комплекс, орендуємий ТОВ “будинок
торгівлі-Південь” за адресою м. Ялта, вул. Київська в перелік
об’єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом
викупу.
Рішення мотивоване тим, що позивач є орендарем спірного майна,
але в порушення вимог п. 53 Державної програми приватизації на
2000-2002 рр., йому не було запропоновано приватизувати майно,
що орендується, шляхом викупу (суддя Ковтун А.О.).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.11.2003 року рішення місцевого суду від 17.07.2003
скасовано і в позові відмовлено.
Апеляційна інстанція дійшла висновку, що відповідно діючим
нормам законодавства про приватизацію державного майна, не
передбачено переважне право орендаря цілісного майнового
комплексу придбати об’єкт приватизації інакше ніж на аукціоні
або по конкурсу на підставі лише того, що він є орендаремм
майна. Договором оренди майна таке право позивача не
передбачено. Поліпшення орендованого майна вартістю не менш як
25% залишкової вартості майна ним не проведено (колегія суддів у
складі Н. Горошко, В. Сотула, В. Плут).
В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції від 18.11.2003 року та залишити в силі
рішення місцевого суду. Скарга мотивована тим, що апеляційна
інстанція порушила норми процесуального права, зокрема ст. 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо
строків розсилки сторонам постанови. Також ч. 1 ст. 4 (7)
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки в постанові нічого не вказано по питанню відмови у
включенні цілісного майнового комплексу, орендуємого позивачем,
в перелік об’єктів, підлягаючих приватизації шляхом викупу,
незважаючи на те, що це питання розглядалося в засіданні суду.
Вважає, що апеляційним судом неповно встановлені обставини
справи і неправильно застосовані пункти 52, 53 Закону України
“Державна програма приватизації на 2000-2002 рр.”.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дўйшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
ТОВ “Будинок торгівлі-Південь” 17.01.1997 уклало договір з
Представництвом Фонду майна АР Крим в м. Ялта № 19 про оренду
нежилого приміщення та майна строком на 30 років. Шляхом
підписання додаткової угоди від 21.09.2001 до зазначеного
договору, а також до договору оренди б/н від 26.04.1996 договір
був перейменований в договір оренди цілісного майнового
комплексу за адресою м. Ялта, вул. Київська,6. Строк дії
договору був встановлений до 2027 року.
Орендуємий позивачем цілісний майновий комплекс відноситься до
об’єктів малої приватизації групи А з чисельністю працюючих до
100 чоловік.
30.05.2003 12-та сесія 24 скликання Ялтинська міська Рада
прийняла рішення № 15 “Про затвердження переліку об’єктів
комунальної власності, підлягаючих приватизації та виключенню із
раніше затверджених переліків окремих об’єктів”. Пунктом 4 цього
рішення був затверджений перелік об’єктів малої приватизації,
підлягаючих приватизації шляхом продажу на конкурсі. В додаток
№ 4 до рішення увійшло окреме індивідуально визначене майно –
нежиле приміщення 2 поверху “Дома торгівлі”, що орендується ТОВ
“Будинок торгівлі – Південь” (м. Ялта, вул. Київська, 6).
На виниклі правовідносини поширюється дія Законів України “Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
, “Про приватизацію державного майна”
( 2163-12 ) (2163-12)
, “Про Державну програму приватизації” ( 1723-14 ) (1723-14)
(на 2000 – 2002 роки).
Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що відповідно ст. 17
п. 9 Закону України “Про приватизацію державного майна”
( 2163-12 ) (2163-12)
орендар має право на викуп об’єкта оренди, якщо це
було передбачено договором оренди, укладеним до набрання
чинності. Законом України “Про оренду державного майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
. Про це зазначено і в ст. 11 Закону України “Про
приватизацўю невеликих державних підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
. Це
право він має і в разі якщо за рахунок власних коштів поліпшив
орендоване майно зі згоди орендодавця на суму не меншу як 25%
від залишкової вартості майна за умови, що поліпшення неможливо
відокремити від об’єкту оренди (п. 51 Державної програми
приватизації).
Доводи позивача про те, що апеляційним судом неправильно
застосовані п. п. 52.53 вказаної вище програми, колегія до уваги
не приймає. В розділі ІХ програми зазначені способи та порядок
приватизації об’єктів групи А і в тому числі тих, що знаходяться
в оренді (п. 51). В пункті 98 програми вказано, що продаж
об’єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про
приватизацію невеликих державних підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
, тобто
з додержанням вимог ст. 11 цього Закону ( 2171-12 ) (2171-12)
, зміст якої
наведений вище.
Пункт 52 Програми надає державним органам приватизації за
власною ініціативою приймати рішення про приватизацію об’єктів
групи А.
З огляду на зміст зазначених вище нормативних актів, апеляційний
суд дійшов правильного висновку, що відповідно п. 53 Програми
орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією
приватизувати орендоване майно в разі, якщо у орендаря на це є
право, встановлене Законом.
Твердження позивача про те, що рішення про приватизацію зданих в
оренду цілісних майнових комплексів приймається органами
приватизації, якщо на це є згода орендаря, - не відповідає
редакції ст. 1 ч. ІІ Декрету Кабінету Міністрів України “Про
приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств
та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду” ( 57-93 ) (57-93)
. Ця
умова діє відносно майнових комплексів, зданих в оренду з правом
викупу. У позивача в договорі оренди така умова (з правом
викупу) відсутня.
Таким чином, апеляційна інстанція обгрунтовано дійшла висновку,
що позивач немає права на викуп спірного орендуємого майна і
відсутні підстави примушувати відповідача включити це майно в
перелік об’єктів, що підлягають викупу.
Заслуговують на увагу посилання позивача на те, що в
резолютивній частині постанови не міститься висновок відносно
позовної вимоги “примусити Ялтинську міську Раду, включити
цілісний майновий комплекс, орендуємий ТОВ “Будинок торгівлі
–Південь”, розташований за адресою: м. Ялта, вул. Київська,6, в
перелік об’єктів малої приватизації шляхом викупу”, що є
порушенням вимог ст. 84 п. 4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Користуючись повноваженнями, наданими касаційній інстанції
ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з огляду на викладене вище, колегія вважає
необхідним змінити резолютивну частину постанови апеляційної
інстанції. Пункт 3 резолютивної частини постанови після слів
“вул. Київська, 6” доповнити словами “а також в зобов’язанні
відповідача включити цілісний майновий комплекс в перелік
об’єктів малої приватизації шляхом викупу”.
Апеляційна інстанція розіслала сторонам постанову від 18.11.2003
з затримкою на 15 днів, що є порушенням вимог ст. 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У
даному випадку це порушення не призвело до прийняття незаконної
постанови і не лишило позивача можливості оскаржити її в
касаційну інстанцію.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
апеляційна інстанція розглянула справу відповідно діючим нормам
матеріального права по суті правильно.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Будинок торгівлі – Південь” м. Ялта
залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.11.2003 року змінити, доповнити пункт 3 резолютивної
частини після слів: “вул. Київська, 6” словами “а також в
зобов’язанні відповідача включити цілісний майновий комплекс в
перелік об’єктів малої приватизації шляхом викупу”. В решті
постанову залишити без змін.