ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2004                               Справа N 2-7/7378-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого,

Суддів,

розглянувши

касаційну скаргу    Красноперекопської ОДПІ

на постанову        від 07.10.2003р.

                    Севастопольського апеляційного господарського

                    суду

та на рішення       від 09.06.2003р.

у справі            № 2

                    господарського суду АР Крим

за позовом          ТОВ "ААС"

до                  Красноперекопської ОДПІ

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-

                    рішення

за участю представників сторін

від позивача:

від відповідача:

Рішенням господарського суду м. Севастополь від 27.05-09.06.2003р.

задоволено позов ТОВ "ААС" до Красноперекопської ОДПІ про визнання

недійсним   податкового   повідомлення-рішення   №   12602/0   від

11.03.03р.  про  донарахування позивачу податкового зобов'язання в

сумі 119700 грн.,  у тому числі 79800 грн.  основного  податкового

зобов'язання та 39900 грн. фінансових санкцій.

Суд визнав  обґрунтованим  невіднесення  у  ІV кварталі 2002р.  до

валових  доходів  позивача  суми,  яка  є  поверненням  фінансової

допомоги,   наданої   по   договорах  позики  іншим  господарюючим

суб'єктам у листопаді-грудні 2002р.,  що відповідає п. 4.1.6 ст. 4

Закону   України   "Про   оподаткування   прибутку    підприємств"

( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         щодо відсутності доходу з дій, пов'язаних з позикою,

визначеною ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Постановою від     07.10.2003р.    Севастопольський    апеляційний

господарський суд рішення суду першої інстанції залишено без змін,

погодившись з висновками суду першої інстанції по справі.

Ухвалою від   08.01.2004р.  Вищий  господарський  суд  України  за

касаційною  скаргою  Красноперекопської  ОДПІ  порушив   касаційне

провадження у справі.

У касаційній  скарзі  заявлено  вимогу  про скасування прийнятих у

справі рішення і постанови та  припинення  провадження  у  справі,

оскільки  судами  не  були  застосовані чинні на момент виникнення

спору вимоги п.  1.11.1 ст.  1, п. 7.9.1 ст. 7 Закону України "Про

оподаткування  прибутку  підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
         до обставин

правомірності  здійснення  позивачем  угод  позики  та  невнесення

повернутої  фінансової  допомоги до валового доходу як комерційної

операції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника касатора, який

підтримав  вимоги,  викладені  у  касаційній  скарзі,  заперечення

представника позивача щодо  визнання  законними  судовим  актів  у

справі,  перевіривши  матеріали  справи,  Вищий  господарський суд

України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,

виходячи з наступного.

З встановлених  у  справі  обставин вбачається,  що суди першої та

апеляційної  інстанцій  правильно  застосували  норми  податкового

законодавства - п.  1.31 ст.  1,  пп.  4.1.6 п.  4.1 ст.  4 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        ,

зважаючи  на  відсутність  переходу  прав  власності по договорах,

укладених позивачем.

Проте судами  не  надано  правової   оцінки   обставинам   надання

зворотної  фінансової  допомоги  і  додержання  на  підставі угод,

укладених позивачем, вимог ст. 67 Конституції України, а також ст.

5  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        .  Суди не дали оцінку термінам укладених

угод,  їх виконанню сторонами та змінам податкового  зобов'язання,

які відбулися внаслідок цих угод.

Зазначені у   справі   угоди   фінансової   допомоги   укладені  у

листопаді-грудні  2002р.  передбачали   надання   позики   та   її

повернення   31.03.2003р.   Фактично  запозичені  кошти  повернуто

одночасно їх платникам,  про що свідчать надані  сторонами  докази

(платіжні доручення, договори, акти перевірки відповідача).

Статутом позивача надання систематичних позик не передбачалося.

Ці та  інші  обставини  не були враховані при розгляді справи,  що

суперечить вимогам ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Обставини надання   фінансової    допомоги    іншими    суб'єктами

підприємницької діяльності стали,  як визначив суд,  підставою для

невключення до валового доходу у ІV кварталі 2002р. 266000 грн. і,

відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 79800 грн.

Застосовуючи до  спірних відносин податкове законодавство,  судами

неповно  досліджені  обставини  його  дотримання  позивачем  у  ІV

кварталі 2002р.  щодо реальності операцій,  здійснених згідно угод

надання позики.

Зважаючи на викладене,  рішення і постанова підлягають скасуванню,

а  справа направленню на новий розгляд для встановлення реальності

договорів позики і правомірності дій позивача щодо його податкових

зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 111912 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення    господарського    суду    м.     Севастополя     від

27.05-09.06.2003р.  та  постанову  Севастопольського  апеляційного

господарського суду від 07.10.2003р.  у справі №  2  скасувати,  а

справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий

Судді