ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 1/48,1/49,1/50,1/5
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Закарпатського обласного територіального
відділення АМК України
на постанову від 23.10.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справах № 1/48, 1/49, 1/50, 1/52 господарського суду
Закарпатської області
за позовом - ДП “Ужгороднафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз”,
- ДП “Хустнафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз”,
- ТОВ “Валерія”,м. Берегово
- ТОВ ВКФ “Вектор”, м. Ужгород
3-ті особи - ТОВ “Транс ЛТД”, м. Мукачево
- ВАТ “Закарпатнафтопродукт-Мукачево”,
м. Мукачево
- ТОВ “Нумінатор”, м. Берегово
- ТОВ “Кір”, м. Ужгород
- ТОВ “Автомобіліст”, м. Хуст
до Закарпатського обласного територіального
відділення АМК
про визнання недійсним рішення
та зустрічними Закарпатського обласного територіального
позовами відділення АМК України
до - ДП “Ужгороднафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз”,
- ДП “Хустнафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз”
про стягнення відповідно 4500 грн. та 5700 грн. штрафу
У справі взяли участь представники
позивача: - ДП “Ужгороднафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз”-Пасько О.В., Гордієнко В.В., довір. у справі
- ТОВ ВКФ “Вектор”- Кучінка О.І., довір. № 280 від 01.03.04
відповідача: Жамбаєв В.О., довір. у справі
На підставі клопотання Закарпатського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України про відкладення
розгляду справи в засіданні від 16.03.04 було оголошено перерву
до 30.03.04.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
06.06.2003 по справах №№ 1/48,1/49,1/50,1/52 первісний позов ДП
“Ужгороднафтопродукт”, ДП “Хустнафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз”, ТзОВ “Валерія”, ВКФ ТзОВ “Вектор” задоволено та
визнано недійсним рішення Адміністративної колегії
Закарпатського обласного тервідділення АМК України від 20.03.03
за № 6. В задоволенні зустрічного позову Закарпатського
обласного тервідділення АМК України про стягнення з ДП
“Ужгороднафтопродукт”, ДП “Хустнафтопродукт” ВАТ “Концерн
Галнафтогаз” відповідно 4500 грн. та 5700 грн. штрафу –
відмовлено (суддя Г.Кертиця).
Рішення мотивовано тим, що ДП Хустнафтопродукт”, ДП
“Ужгородгафтопродукт” та ТОВ “Валерія” надали в повному обсязі
необхідну інформацію щодо формування ціни нафтопродуктів
відповідачу. Матеріалами справи доведено, а відповідачем не
спростовано, що ТОВ “Вектор” не узгоджувало з іншими суб’єктами
господарювання ціни на нафтопродукти в спірний період. Рішенням
встановлено, що інші підприємства не були обмежені в
конкурентоспроможності та могли діяти на власний розсуд щодо
підтримання чи зміни цін.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.10.03 рішення господарського суду Закарпатської області
залишено без змін з тих же підстав (судді: В.Кузь- головуючий,
С.Бойко, Л.Давид).
Не погоджуючись з винесеними рішенням та постановою, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалені по
справі рішення скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм
процесуального та матеріального права. За порушення норм
процесуального права, скаржник вважає посилання суду апеляційної
інстанції на те, що представник третьої особи на стороні
позивача ТОВ “Нумінатор” був відсутній на всіх судових
засіданнях, але в рішенні суду першої інстанції зазначено:
“представники третіх осіб просять задовольнити позовні вимоги”,
що судом апеляційної інстанції не витребувано від позивачів по
первісному позову доказів про підтвердження факту отримання
нафтопродуктів згідно договору комісії. Скаржник посилається на
неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм
ст.ст. 5, 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”
( 2210-14 ) (2210-14)
шляхом штучного звужування диспозиції цих статей, не
визначено сутність терміну “узгоджених дій”, “дій, які вчинені
шляхом прийняття рішень у будь-якій формі” та “погоджена
конкурентна поведінка суб’єктів господарювання”.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої та апеляційної інстанції встановили наступне.
Рішенням Адмінколегії Закарпатського обласного тервідділення АМК
України від 20.03.03 визнано дії позивачів та третіх осіб,
пов’язані з встановленням однакових роздрібних цін на
нафтопродукти порушенням законодавства про захист економічної
конкуренції, передбаченого п.п. 1,8 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50
Закону України “Про захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
,
що призвело до обмеження конкурентоспроможності суб’єктів
господарювання з малими обсягами реалізації нафтопродуктів без
об’єктивно виправданих на те причин.
Відповідно встановленим апеляційним судом обставинам та
дослідженим доказам, він дійшов обґрунтованого висновку, що дії
позивачів не можуть розцінюватися як антиконкурентні узгоджені
дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення усунення чи
обмеження конкуренції. Попередніми судовими інстанціями було
встановлено, що ДП “Хустнафтопродукт” надіслало відповідачу
пояснення щодо встановлення єдиних роздрібних цін на бензин
станом на 13 та 20.11.2002; ДП “Ужгороднафтопродукт” вказало, що
ним протягом.10.2002 закуплено бензин зазначених марок,
надіславши докази про його кількість, ціну та постачальників, що
бензин реалізовувався за договором комісії, згідно якого ціни на
нафтопродукти встановлюються комітентом згідно з протоколом
узгодження цін, в т. ч. роздрібні ціни встановлені і станом на
13 та 20.11.2002; ДП “Хустнафтопродукт” також вказало, що
реалізація нафтопродуктів через АЗС також здійснюється по
договору комісії та роздрібні ціни встановлюються відповідно до
протоколу узгодження ціни; ТОВ “Валерія” вказало, що
протягом.10.-.11.2002 самостійно не здійснювало закупівлю
бензину марок А-76, А-92, отримував ці нафтопродукти в рамках
договору субкомісії, а роздрібні ціни також встановлені
протоколом узгодження цін. ТОВ ВКФ “Вектор” ціну на
нафтопродукти встановлювало самостійно. Ціну було встановлено ще
на 27.09.02.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України “Про захист
економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
монопольним (домінуючим)
вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на
ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що
зазнає значної конкуренції.
Як зазначено Закарпатським обласним територіальним відділенням
Антимонопольного комітету України у відзиві на позовну заяву -
ДП “Ужгороднафтопродукт” є юридичною особою, його частка на
ринку по реалізації нафтопродуктів у період 2001 та 2002р.р.
становила 10,9% та 8,8% відповідно (а.с. 72).
Договори комісії та субкомісії на продаж нафтопродуктів
недійсними не визнавалися.
Зауваження скаржника щодо відсутності ТОВ “Нумінатор” в
засіданні суду першої інстанції обґрунтовані вимогами ст. 21 та
27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Однак, відношення ТОВ “Нумінатор” щодо виниклих правовідносин є
в матеріалах справи в листі ТОВ “Нумінатор” (а.с. 126), де він
зазначає про те, що ніякої домовленості з позивачами щодо
підвищення цін на нафтопродукти не мав.
За таких обставин вказані порушення норм процесуального права не
можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного
суду, оскільки по суті вона прийнята з дотриманням вимог чинного
законодавства.
Касаційна інстанція вважає, що апеляційний суд дослідив надані
сторонами докази відповідно вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача не
відповідають діям, зазначеним в ст.ст. 5,6 Закону України “Про
захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
і відсутні підстави
для застосування до нього відповідальності, передбаченої
ст.ст. 50,51,52 цього ж Закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закарпатського обласного територіального
відділення АМК залишити без задоволення, постанову від 23.10.03
Львівського апеляційного господарського суду у справах №№ 1/48,
1/49, 1/50, 1/52 господарського суду Закарпатської області – без
змін.